Усиновлення під час війни. Зіркова родина Мірошниченків бореться з бюрократією

Зіркова родина телеведучих Тимур та Інна Мірошниченки не раз публічно заявляли, що хочуть усиновити дитину. Нещодавно подружжя розповідало, що вже почали процес збору документів, однак ускладнює процес далеко не війна.

«Ми бачили кадри дітей, які залишилися без батьків через агресію Росії. І в якійсь черговій переписці з дружиною почали говорити про усиновлення як про доконаний факт», – згадує Тимур в інтерв’ю Новини.LIVE. Інна розповіла про плани родини в соцмережах, а Тимур у першому інтерв’ю, аж потім вони обговорили це з власними батьками. «У мене щось таке є, що інтимні рішення я не розповідаю батькам. Але вони спокійно прийняли. Я точно знаю, що моя мама за це рішення. Батьки більше переймаються, чи вистачить їх на трьох онуків, але ми ж дитину не для них беремо», – каже Інна. 

Пара зібрала всі документи, пройшла медогляд, комісія перевірила житлові умови сім'ї – і все. Далі почалася тяганина, яка зводить родину з розуму. Наступним етапом у процедурі усиновлення є десятиденні курси, після закінчення яких їм дозволять відвідувати інтернати й обирати дитину. «Понад місяць ми стоїмо в черзі, і перед нами ще 60 людей. І їх так багато не тому, що всі кинулися всиновлювати, просто школи не проводять заняття. Ми пропонували зробити спеціальний набір для нас, оплатити все. Намагалися потрапити у суботню групу, але не знайшлося викладачів, готових працювати у вихідний», – розповіла Інна.

Що робити в цій ситуації, пара не знає. Чекати своєї черги вони можуть місяцями. Обійти закон з добрими намірами теж не вийде, адже держпрацівники не сприймають ідею, щоб подружжя саме організувало й оплатило навчання, бо це не передбачає інструкція. Попри все, пара націлена вигадувати ідеї, чекати своєї черги, аби тільки стати батьками втретє. Зазвичай процедура усиновлення триває рік-два.

Подружжя відверто каже, що не обирають дитину за віком, зовнішністю, талантами тощо. Навпаки, відштовхуються від протилежного – хочуть взяти ту, від якої більшість відмовляється. Це може бути дитина з інвалідністю. Діти, які постраждали саме внаслідок війни, також не є для родини пріоритетом. І хоч права обирати дітей і ходити в інтернати у сім'ї ще немає, Інна вже побачила дитину, яка б могла зробити її мамою втретє.

«На сайті Мінсоцполітики побачила і відчула серцем, що хочу його взяти. Я нікому про це не казала, але зі мною дивилася Мія, і вона теж його запам’ятала. Потім донька питала, коли Дмитрик приїде. Його анкета  висить у реєстрі давно. Якщо його ніхто не забирає, то, може, є вади зі здоров'ям. От є ми, які готові його взяти, але Дмитрик буде ще чекати на нас, умовно кажучи, рік», – розповіла Інна.