Антон Наумлюк: #ОстровКрым. Репортажі із залу суду

«Якщо слідкувати за справою «26 лютого» систематично, то вибудовується загальна картина, як було захоплено Крим»

Перший кейс розпочався ще у 2014 році про події 26 лютого. До будівлі Верховної Ради АР Крим вийшли кілька тисяч кримських татар і проукраїнських активістів, вони намагалися протидіяти сесії парламенту, яка повинна була прийняти так звані сепаратистські закони. Ці закони в свою чергу потім легітимізували б анексію. Аксьонов та кілька інших осіб, які активно займалися проросійською позицією, викликали своїх тітушок. Приїхало кілька автобусів із Севастополя та Ростова. Відбулися невеличкі сутички. У результаті зараз російська система розглядає ці події як масові заворушення. За організацію масових заворушень судять Ахтема Чийгоза, котрого тоді називали заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу. А якщо сьогодні ми будемо його назвати заступником голови Меджлісу, так само як Ільмі Умерова та й взагалі пов’язувати з Меджлісом, це викличе чергове роздратування силових структур в Криму, оскільки Меджліс зараз в Росії заборонений. Будь-які згадування про членство в цій організації тепер може призвести до певних наслідків і переслідування для людей.

Так от, Ахтема Чийгоза судять окремо в суді за організацію цих так званих масових заворушень. На цьому процесі вже виступили і Аксьонов, і кілька засекречених свідків, які швидше за все є представниками силових структур. Цей процес потрібно було відслідковувати на кожному засіданні. Адже після того, як до купи збирається загальна картина, то стає зрозуміло як взагалі розвивалися тоді події. Аксьонов, пишаючись собою, розповідав як він зарання закуповував зброю, щити, бронежилети для своїх активістів, для активістів «руского єдінства», котрих завезли фактично в будівлю Верховної Ради АР Крим заздалегідь, їм роздавалася зброя. До 26 лютого де-факто була створена так звана самооборона Криму. Ці воєнізовані формування порушували будь-які закони будь-якої країни, у тому числі і закони України. Бо це було справжнє ОЗУ (Організоване злочинне угрупування - ГЛАВКОМ).

На наступний день, як ми знаємо, сесія Ради не відбулася, бо кримські татари не дали її провести. Вони влаштували мітинг. Тоді будівля парламенту була захоплена «зеленими чоловічками» у присутності того ж Аксьонова, який розповідав, як він 27 лютого 2014 року зранку ходив по будівлі парламенту і бачив понівечені меблі. Тобто якщо слідкувати за такими речами систематично, то вибудовується загальна картина, як було захоплено Крим.

З цієї справи виокремили ще одну справу – участь в так званих масових заворушеннях. Людей судять в Київському районному суді Сімферополя. Це довготривалий процес. Наразі судять 5 осіб. Двоє осіб знаходиться в СІЗО. На лаві підсудних тільки кримські татари. І жодного обвинуваченого по цій справі з представників «руского єдінства».

Багато хто ставить запитання, а навіщо Росія судить людей за ті події, коли Крим ще де-юре і де-факто (навіть і в російському правовому полі) був ще під юрисдикцією України? Але проблема полягає в тому, що більша частина потерпілих, а по цій справі проходить близько 80 людей, які вже отримали російський паспорт, і таким чином Росія захищає їхні інтереси, тобто начебто інтереси своїх громадян. Тут складна юридична колізія, яку адвокати самі ще не можуть вирішити. У цій справі є двоє жертв – жінка і чоловік, які начебто загинули внаслідок цих так званих масових заворушень. Але насправді це не так.

«У справі Хізб ут-Тахрір російські силовики бояться перегнути палицю з кримчанами»

Наступний кейс, котрий весь час збільшується в кількості фігурантів, це справа Хізб ут-Тахрір. Це кримські мусульмани, котрі обвинувачуються в участі ісламськії партії Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі. Ця партія не заборонена, і діяла легально на території України. Лише в Росії, в єдиній між іншим країні світу, вона визнана терористичною. Особливістю цієї організації є в тому, що вона хоче встановити халіфат на території азійських республік і частини російської території, але виключно мирним шляхом. У них є заборона на те, щоб брати зброю до рук задля досягнення мети. Наразі по цій справі затримано 19 осіб. Троє вже мають вироки і відправилися в колонії відбувати свій строк ув’язнення. На решту ще чекає судовий процес. Завершення суду можна вже передбачити – всіх посадять за ґрати. У цій справі важливим моментом є те, що суду байдуже, хотіли ці люди чи не хотіли створити теракт. Їх судять за приналежність до цієї організації. Потенційні строки ув’язнення  очікують на засуджених від 15 до 20 років. Перші троє засуджених мають менші строки - 6, 7 і 8 років. Це свідчить про те, що російські силовики бояться перегнути палицю з кримчанами.

«Люди, що вийшли на волю після 5-10 діб арешту, є символом того, що можна дочекатися і тих, кого посадили на 8-10 років»

Далі російська система починає працювати по активістам, по журналістам і по тим, хто голосно говорить про судові процеси в Криму. У даному випадку я кажу про адвокатів. У лютому 2017 прокотилися акції силовиків щодо затримання адвокатів. Ніколая Полозова, який захищає Ахтема Чийгоза, затримували працівники ФСБ. Його насильно допитували для того, аби перевести в статус свідка. Мета – викинути з процесу захисту його як адвоката. На наступний день відбулися обшуки в адвокатській палаті та дома у адвоката Еміля Курбедінова. Його взагалі було затримано. Він місцевий кримський адвокат, який займається майже всіма гучними справами на півострові, особливо зі справами, що стосуються кримських татар. Курбедінова було адміністративно засуджено на 10 діб арешту за публікацію в соцмережі Вконтактє у 2013 році. Він зробив репост фотографії з мітингу Хізб ут-Тахрір, котрий на той час активно проводився у Сімферополі. Ці фотографії всі сімферопольці постили.

Через кілька днів відбувся обшук в кримськотатарського активіста Марлена Мустафаєва, який носив передачі арештованим співвітчизникам. До нього теж прийшли силовики, був задіяний спецназ, ОМОН, які оточили цілий район, де він проживає. Дивина та й годі: ця вся «спецоперація» була організована лише для того, щоб арештувати людину згідно адміністративній статті за публікацію в соцмережі. Звісно, що такі дії привертають увагу оточуючих людей. Зокрема кримські татари збираються, щоб підтримати своїх громадян, в яких проходять обшуки. Люди тут же починають вести стрім у Фейсбуці. Оскільки в Криму немає незалежних ЗМІ, тому соцмережа залишається єдиним альтернативним джерелом інформації. Кримські татари дуже добре освоїли це: ведуть стріми, описують ситуації, викладають фото. Навіть із залу суду, де заборонено знімати, вони тишком-нишком роблять фото. Враховуючи, що їх завжди багато приходить на судові процеси, то з’ясувати, хто це зробив, практично неможливо.

Тих перших кримських татар, хто прийшов на обшук до Марлена Мустафаєва, загребли силовики. Деяких побили. Судові процеси по цим десятьом затриманим продовжувалися до півночі, ми вийшли в 00:06 із залу суду. Всім їм було присуджено по 5 діб арешту, а їхні дії кваліфікувалися як несанкціонований мітинг. Тобто люди зібралися, щоб підтримати співвітчизника, стрімили у фейсбук, а їх за це затримали.

Такі затримання з порушенням процесуального оформлення в Криму наразі стали частішими. Складається враження, що взялися переслідувати не за кримінальними статтями, а адміністративними, щоб трошки «присадити» активістів, які працюють в соціальних мережах.

Треба враховувати специфіку кримських татар. Наприклад, арештували перших ліпших кримських татар, які вели он-лайн трансляцію під час обшуку в Марлена Мустафаєва. Вони ще в суд не доїхали, як під судом уже зібралася чимала кількість кримських татар, які дістали свої мобільні телефони і починали теж стрімити. Що робити з такими людьми силовики реально не знають. Тому репресії , які застосовують до активістів, мети не досягають. Тому що ці люди, що були арештовані на 5-7-10 діб виходять з-за ґрат, їх приводять в суд, щоб вони подали апеляцію, вони подають апеляцію, і при цьому знову ж починають вести он-лайн трансляції у фейсбуці та писати там же дописи. Більше того тих, хто поніс адміністративний арешт на 5-10 діб, їх зустрічають як героїв. Організовують святкову зустріч, з повітряними кульками, плакатами, з’їжджаються з усього півострова, влаштовують кухню у дворі, де проживає уже колишній арештант. Усі радіють. Варто сказати, що арештовано багато людей, які мають перспективи на великі строки. І люди, що мають по 5-10 діб адміністративного арешту, які вийшли на волю, є символом того, що можна дочекатися і тих, кого посадили на 8-10 років, що ці люди рано чи пізно також вийдуть із буцегарні і їх так само будуть зустрічати всім народом. І Російська силова система також не знає як з цим боротися.

«Справа кримських «сепаратистів»

Ще один кейс, який уже переходить в суд – справа «кримських сепаратистів». Це дуже дивна юридична колізія. Стаття про публічні заклики щодо порушення територіальної цілісності Росії була введена в кримінальний кодекс у зв’язку з кримськими подіями. Тобто будь-хто, хто не згоден з анексією Криму, тобто називає речі своїми іменами, суд може кваліфікувати як сепаратизм. Така стаття висить на Чубарові, на кількох журналістах, які встигли втекти на материкову Україну ще в 2015 році. І ця ж стаття висить на кримському журналісті Миколі Семені і на тодішньому заступнику голови Меджлісу  Ільмі Умерові. Справа Семени уже надійшла в суд, і перше засідання по суті буде 20 березня 2017 року. Справа Ільмі Умерова тільки потрапляє до суду. Усіх їх будуть судити за так званий сепаратизм. Микола Семена в своїй публікації на Радіо Свобода назвав захоплення Криму анексією і закликав ввести ще більшу блокаду півострова, щоб змусити Росію повернути Крим Україні.  А Ільмі Умеров в інтерв’ю телеканалу АТР висловив свою незгоду з анексією.

Цей процес обіцяє бути цікавим, оскільки це буде перший процес юридичною мовою про анексію Криму. Захист підготував цілий кейс документів, у тому числі і з посиланнями на міжнародне право, в якому намагаються довести, що кордони Росії згідно Конституції РФ встановлюються міжнародними договорами. Якщо немає таких договорів, то кордони, навіть якщо Росія вирішила в односторонньому порядку їх перенести, є недійсними. Отже, неможливо саджати людину за заклик до порушення цих кордонів, якщо вони не встановленні.

Ільмі Умеров та Микола Семена мають великі проблеми зі здоров’ям, і згідно російського законодавства їх забороняється саджати в СІЗО. Маю надію, що для них все закінчиться умовним строком. Шкода тільки Семену, який 30 років відпрацював журналістом, і тепер він не зможе продовжувати працювати на журналістській ниві в Криму.

«В Криму силові органи РФ переслідують проукраїнських активістів»

Ще є кілька кейсів, які випадають трошки із загальної картини. Це переслідування проукраїнських активістів. Найгучніший процес йде по Володимиру Балуху. Ця людина публічно відмовлялася від російського паспорту. Вивісив прапор України в себе на будинку ще в 2014 році. Проти нього вже було відкрито дві адміністративні справи, у нього також провели два обшуки, кілька діб він, здається, навіть відсидів. Згодом він вивісив на своєму будинку табличку пам’яті Небесній Сотні. І  ось у нього проводять третій обшук. На горищі знаходять патрони і тротилові шашки. Зараз Балух знаходиться в СІЗО. У нього залишилася дуже старенька мама зі слабким здоров’ям. Вона практично залишилася на самоті з величезним господарством. Володимир займався фермерством.

Складно передбачити, як завершиться ця справа. Там дуже складна система доказів про приналежність цих патронів. Фактично за матеріалами справи суддя, який виписав дозвіл на обшук, знав де шукати і що саме треба шукати. І цей дозвіл був виписаний ще за місяць до власне обшуку. Адвокат в суді запитував суддю, наскільки він наражав на небезпеку Балуха, якщо суддя знав за місяць, що на горищі лежить вибухівка. А силовики не реагували на це. Якщо не вдасться довести причетність Балуха до патронів, то його відпустять.

Я з ним зустрічався і до затримання, і зараз під час судового засідання. Навряд чи він піде на змову в обмін на те, аби сидіти тихо. Він проукраїнський сто відсотків. Його адвокатом є Тарас Омельченко, який також веде справу «26 лютого». Це місцевий кримський адвокат.

Інша активістка Лариса Китайська в Ялті за пост у Фейсбуці зараз переслідується. Там дійсно був жорсткий зміст публікації. Йшлося про те, що варто зробити з росіянам за те, що вони відхапали Крим.  Зараз почалося переслідування одного вченого в Ялті, який відмовився від російського паспорту. Його кілька разів просили забрати своє рішення назад, але він не став цього робити. Тому його звільнили з Нікітського ботанічного саду. Наразі він знаходиться в Криму, але виїхати звідти теж не може, оскільки в нього літня мама і він її доглядає.  Наразі його викликають в ФСБ. Теоретично він нічого не зробив поганого, але як це буде кваліфікувати силова система не відомо.

«Російська пропаганда доходить до абсурду»

Щодо Російської пропаганди, то останнім часом це доходить вже до абсурду. Двічі я висвітлював і затримання, і обшуки, які проводилися в Бахчисараї та Сімферополі. «Ріа-новості», найбільша агенція РФ, із посилання на Заура Смірнова, керівника так званого Держкомітету у справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян Республіки Крим, дає новину про те, що ФСБ проводить операцію із затримання терористів Хізб ут-Тахрір у Бахчисараї. Телеканал «Звєзда» показує відео затримання людей зі зброєю, вибухівкою, забороненою літературою , люди лежать обличчям вниз. Як з’ясувалося, це відео взагалі не мало відношення до Криму. Це відео річної давнини з Москви, де на квартирі було затримано 20 осіб. Але все подається так, наче такі події мали місце в Криму. І постійно відбувається мусування теми, що затримано терористів Хізб ут-Тахрір. Ось так і народжується брехня.

Так от, коли в суді демонструвалося це відео телеканалу «Звєзда», я спитав у присутніх ФСБшників як вони почуваються, адже вони захоплювали десятьох хлопців, що у Фейсбуці щось там писали, а насправді показують , що вони терористів захопили. Звісно, що ніхто зі мною не розмовляв.

«Усі судові процеси я розглядаю, як продовження війни Росії проти України»

На судових процесах практично ніхто не працює. Українським журналістам з материка дуже складно туди дістатися. Ті, хто все ж таки приїжджають, на них психологічно тиснуть. Нагадаю пригоди групи телеканалів СТБ та 112. А люди, які приїжджають працювати неофіційно, тобто без афішування, їм з одного боку простіше, а з іншого боку вони не можуть бути присутніми в суді та поїхати на обшуки.

Працювати журналісту в Криму можна і треба, головне, щоб у тебе була голова на плечах і яйця. Голова потрібна, щоб не лізти знімати якісь воєнні об’єкти, за які можуть заарештувати як шпигуна. А мати яйця, щоб усвідомлювати весь психологічний тиск, а саме, що за тобою постійно ведуть стеження, що твій телефон прослуховують, всі контакти фіксують і так далі.

Чому я працюю в судах над справами бранців Кремля? Тому що більше нікого немає. Вигнати з Криму мене не можуть, бо я – громадянин Росії, в мене російський паспорт. Процесуального впливу на мене зробити неможливо практично. Я достатньо давно маю справу з силовими структурами і працюю в судах, і знаю всі шпаринки, як обійти певні питання. Вони всі мене читають, бо періодично як я подаю заявку на відеозйомку в залі суду, то, наприклад, встає якийсь слідчій ФСБ на прізвище Маньшин, що веде більшу частину справ по Хізб ут-Тахрір, і каже: «Я мав щастя, знайомитися з доробком цього так званого журналіста Наумлюка». Тепер у відповідь у своїх текстах я завжди пишу так званий слідчий ФСБ Маньшин. Отже, процесуальних законних методів впливу на мене у них немає.

 Так, я називаю речі своїми іменами в своїх публікаціях, тобто я анексію називаю анексією. І мене можуть також притягнути до відповідальності як і Миколу Семену або Ільмі Умерова. Але я розумію, що без цього ризику ніяк. Усі судові процеси я розглядаю як продовження війни Росії проти України.  Одна війна йде на фронті на сході України, а інший фронт - тут у судах.

Наталія Малиновська, прес-центр Главкома