Історик пояснив, чому треба перейменувати Маріїнський парк

  Олександр Кучерук, директор Музею історії української революції 1917-1921 років 

«Маріїнський парк, що знаходиться біля будівлі Верховної Ради, варто перейменувати. Свого часу Маріїнський палац було перейменовано на Президентський палац. Тому логічно, що і парк теж треба перейменувати. Не треба увіковічувати імена чужих нам людей», - говорить Кучерук.

Історик також зауважує, що територія Маріїнського парку – це некрополь. Там поховано тисячі людей.

«Тут поховано три члени Української Центральної Ради -  Леонард Бочковський, Ісак Пугач, Олександр-Богдан Зарудний, герої Мотовилівського бою 1918 року, а також є могила молодшого сина гетьмана Павла Скоропадського, щоправда надгробка уже не існує», - продовжує Кучерук.

Він звертає увагу, що за радянських часів замовчувався факт, що переважну більшість похованих у парку становлять жертви більшовицького терору 1918-1920 років. За різними даними це дві – п’ять тисяч осіб.

Щодо могили Ватутіна в Маріїнському парку, то історик переконаний, що «його варто перепоховати».

«Під кінець Другої світової війни в Маріїнському парку було поховано радянського генерала Ватутіна. Вдова хотіла поховати чоловіка в Москві, але Микита Хрущов наполіг на тому, щоб Ватутіна поховали саме в цьому місці.. Треба до Ватуніна поставитися як до померлої людини. Віддати родичам його прах і перепоховати його. Ще у 2015 році дочка генерала, яка нині живе у Празі, шукаючи допомоги, звернулася до російської влади із проханням перепоховати батька в Росії. Але їй відмовили. Тобто , щоб шматок «русского міра» має бути в Україні», - каже Кучерук.

Історик нагадує, що останній раз у Маріїнському парку пролилася кров у дні Революції гідності. 18 лютого 2014 року загинули Ігор Сердюк, Володимир Кіщук, Сергій Дідич, Олександр Плеханов, Сергій Шаповал.  

Переглянути запис прес-конференції

Принагідно скажемо, що 22 січня 2019 року відзначатиметься 100 років із дня проголошення Соборності України. Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців, а не було накинуто насильно зовнішніми чинниками. Акт Злуки 1919 року заперечує тези сучасної російської пропаганди про те, що єдність України - результат політики Леніна чи Сталіна. Ознайомитися із програмою заходів можна тут.