Василь Ломаченко: переходжу у професiональний бокс

Те, про що так довго говорили прихильники боксу, нарештi сталося. Найтитулованiший український боксер-аматор Василь Ломаченко стає професiональним бiйцем.

Заяву про перехiд на професiональний ринг вiн зробив пiсля фiналу Всесвiтньої серiї боксу, в якому "Українськi отамани" через спiрнi рiшення реферi поступилися командi Казахстану. Свiй поєдинок Василь традицiйно виграв.

Цiкаво, що цей боксер взагалi не знає поразок. За "Отаманiв" вiн провiв шiсть боїв i всi виграв. Разом з другом Олександром Усиком став найкращим у своїй категорiї в особистому рейтингу Всесвiтньої серiї боксу. Не забувайте, що за роки аматорської кар'єри Ломаченко двiчi став чемпiоном свiту i двiчi олiмпiйським чемпiоном. Та на цьому вiн вирiшив поставити крапку...

Василю, рiшення пiти у самостiйне плавання остаточне?

Так. По закiнченнi цього сезону я припиняю спiвпрацю з "Українськими отаманами" i переходжу у професiональний бокс. Знаю, що такого кроку вiд мене чекали давно, вже пiсля першої виграної Олiмпiади. Скажу щиро, я i сам тодi хотiв пiти в профi, та мене стримав батько. Вiн мiй iдейний натхненних, i я радий, що тодi його послухав. Якби ранiше пiшов з аматорiв, не виграв би ще один чемпiонат свiту i ще одну Олiмпiаду.

Зате, коли ти трiумфував у Лондонi, всi були твердо переконанi, що цього разу ти таки пiдеш у професiональний бокс, але ти несподiвано прийняв рiшення пiти у напiвпрофесiональну Всесвiтню

серiю боксу...

Пiсля Олiмпiади спорт трiшки вiдiйшов на другий план, бо було дуже багато офiцiйних заходiв. Ми з хлопцями-боксерами об'їхали з вiзитами всю Україну. Нас запрошували i запрошували. Десь у цей час надiйшла пропозицiя виступати у Всесвiтнiй серiї боксу. Знову ж таки, порадившись, ми з батьком вирiшили, що це чудовий плацдарм для переходу у професiонали.

Чим саме тебе привабила участь у складi "Українських отаманiв"?

Я вважаю, що концепцiя ВСБ -- це просто фантастика. Змагання вiдбуваються у командному форматi, i я знову мав можливiсть тренуватися зi своїми друзями та представляти рiдну країну. Кращого вiдчуття для мене просто нема.

Саме командний формат робить цi змагання привабливими i для шанувальникiв боксу. В "Отаманах" зiбралися направду найкращi українськi боксери, i нашi вболiвальники здобули унiкальну можливiсть -- за один вечiр побачити в бою одразу кiлькох боксерiв.

Чи важко було призвичаїтися до нової манери ведення бою: без шоломiв, майок i з бiльшою кiлькiстю раундiв?

Я довго тренувався, щоб плавно перейти до нового стилю боксування. У першому бою в мене пiшло два раунди на те, щоб увiйти в ритм. А потiм я просто насолоджувався цим стилем. Це був новий досвiд, я вперше вийшов у ринг без шолома i майки. I коли ви вiдчуєте смак цього стилю, вам уже не захочеться повертатись до аматорського боксу. Ще тодi у мене вiдкрились очi на майбутнє, i я зрозумiв, у якому напрямку йтиме моя кар'єра далi.

Пiсля свого першого бою за "Отаманiв" ти сказав, що ваша мета вийти у плей-оф, а там уже як вдасться. Однак команда зробила бiльше -- дiйшла до фiналу. Можна говорити, що ви задоволенi?

Якщо брати до уваги, що ми були дебютантами цього турнiру, то вихiд у фiнал можна вважати успiхом. Але ви самi все бачили. Ми були реальними претендентами на перемогу. Ми виграли б Свiтову

серiю, якби не суддiвськi рiшення. А щодо завдань, то, як вiдомо, апетит приходить пiд час їди. Ми крок за кроком йшли дистанцiєю i перед фiналом також ставили завдання лише перемогти.

Це правда, що на фiнальний поєдинок ти вийшов травмованим?

Так, перед боєм я пошкодив руку i не мiг показати все, на що здатний. До того ж суперник трапився сильний i незручний, йому допомагали рiднi стiни. Я радий, що перемiг його.

Були сподiвання, що раз ти пiсля Лондона не перейшов у професiонали, то ще виступиш цього року на чемпiонатi свiту в Алмати..

Я вже двiчi ставав чемпiоном свiту, тож тепер цю нiшу залишаю молодшому поколiнню. Я вдячний, що менi дали таку можливiсть -- боксувати пiд прапором України. Назад дороги немає. Якщо вже навiть мiй батько каже боксувати без шолома, то так воно й буде.

Якими бачиш свої перспективи на професiональному ринзi?

Не хочу наразi про це багато говорити. Я хочу пройти весь шлях до вершини, але загадувати, що саме так усе i буде, не хочу. Неможливо передбачити, що буде далi. Та з тими титулами, якi вже маю, я постiйно вiдчуватиму тиск. Люди звикли до моїх перемог.