Ребров: залишити не можна звільнити. Хто може замінити тренера збірної України
Крісло під керманичем головної команди захиталося, але бажані для фанатів сценарії переплелися з суворою дійсністю
Контракт головного тренера збірної України Сергія Реброва з Українською асоціацією футболу підходить до завершення. Про «п'ять з половиною» кандидатів» на посаду керманича національної команди – в матеріалі «Главкома».
Червень 2023 року, Київ. Після кількох років очікувань побажання українських вболівальників втілено. Знаменитий нападник у минулому та успішний тренер у теперішньому Сергій Ребров нарешті очолив збірну України. Усі навколо – керівництво асоціації, футболісти національної команди, віддані шанувальники та сам винуватець події – переконані: настала нова ера в історії «синьо-жовтих».
Першим викликом для нового керманича збірної України стала кваліфікація до Євро-2024. Без нього національна команда стартувала у відборі з поразки Англії (0:2), та вся боротьба ще була попереду. Розпочав Ребров сяк-так: «синьо-жовті» ледве дотиснули Північну Македонію і Мальту. Та вже восени всім довелося кивати на фарт. До фінального туру кваліфікації українці підійшли на рівних зі збірною Італії. Умови прості – переможець їде на чемпіонат. Підопічні Реброва билися-боролися, претендували на пенальті під завісу поєдинку, але так і не забили (0:0).
Утім, на європейську першість 2024-го «синьо-жовті» таки потрапили через чорний хід. Із двома вольовими перемогами в плейоф відбору збірна України вирушила на турнір. Група виглядала цілком придатною для виходу в 1/8 фіналу Євро-2024 – Румунія, Словаччина, Бельгія. Та опуститися на землю довелося уже після першого туру. Команда Реброва зазнала фіаско з румунами (0:3). Далі була вольова (знову!) перемога над словаками та зручні для конкурентів «нулі» з бельгійцями.
У квартеті склалася унікальна ситуація – усі чотири збірні набрали по чотири очки, та за додатковими показниками зайвою на святі футболу виявилася саме збірна України. Ось тут залунали й перші, поки обережні, заклики відправити Реброва у відставку. Причин було щонайменше дві. Безвольний провал зі збірною Румунії та гра на утримання зі Словаччиною, коли можна було покращити різницю забитих і пропущених. Та, ймовірно, більшість експертів і вболівальників була іншої думки. Мовляв, не пощастило.
Однак, далі рівень довіри до головного тренера йшов лише донизу. Кидався на всі боки й сам Ребров. Наприклад, у новому розіграші Ліги націй Ребров спочатку стверджував, що турнір є товариським. Однак потім розпочалася битва не на життя, а на смерть у фінальних турах. Такого підходу вистачило для плейоф за вихід у Дивізіон A. Та там знову була Бельгія…
Спогади про кваліфікацію до Мундіалю-2026 залишаються свіжими. Україна знову героїчно потрапила в плейоф, але вже там на подвиги не вистачило чи то сил, чи то бажання. Зокрема, бажання у гравців битися за тренера. Ребров за майже три роки на посаді, здається, досягнув неможливого. Налаштував проти себе абсолютну більшість експертів, оглядачів і передусім уболівальників. І хоч у флеш-інтерв'ю і на пресконференціях тренер продовжує бравувати, та питання відставки міцно засіло в порядку денному та відверто тисне на керівництво УАФ.
Отже, й оглядини кандидатів свідомо чи несвідомо вже йдуть. А до списку кандидатур можна зарахувати щонайменше з пів десятка фахівців. Деякі виглядають раціональними, інші – відверто натягнутими. Та цілком вірогідно, що керівництво асоціації обере зміни без реальних змін, тобто інерційний шлях. І тоді не варто дивуватися, коли частина досвідчених виконавців один за одним почнуть оголошувати про завершення виступів у національній команді…
Варіант інерційний: Унаї Мельгоса
Вік: 50 років
Актуальне місце праці: збірна України U-21
Найбільші успіхи в тренерській кар'єрі: «золото» чемпіонату України U-19 (сезон 2015/16)
Так повелося в Старому світі, що після відставки керманича головної команди серед кандидатів на його місце обов'язково повинен бути тренер молодіжки. Тож Унаї Мельгоса потрапив до кола претендентів. Та що до нього існує відразу кілька пересторог. По-перше, він ніколи не працював із дорослими командами в ролі головного. А по-друге, баск – абсолютний соратник Реброва. Вони працювали пліч-о-пліч у київському «Динамо», угорському «Ференцвароші», еміратському «Аль-Айні». Навіть в збірній України розпочинали разом.
Уже пізніше Мельгоса опинився біля керма молодіжки. Розпочав іспанський фахівець доволі непогано. Молодіжна збірна України впевнено пробилася на Євро-2025 серед 21-річних, зокрема здолавши завжди сильну на юнацько-молодіжному рівні Англію. Та на словацьких полях чекало фіаско. Та ще й доволі показове. Збірна України U-21 двічі вела в стартовому поєдинку з Данією, але примудрилася програти кінцівку (2:3). Той матч виявився ключовим, бо після перемоги над фінськими однолітками (2:0) українці цілком прогнозовано поступилися молодіжці Нідерландів (0:2) та поїхали додому.
У молодіжної збірної Мельгоси можна було помітити ті ж недоліки, що і в національної команди Реброва. Проблеми фізичного «просідання», раптової апатії, рваного ритму лише загострилися зі стартом нового циклу. Наступне покоління молодіжки виявилося біднішим на таланти, а рука майстра на полотні гри України U-21 у відборі до Євро-2027 геть непомітна. Після розгрому литовців (4:0) у вересні торік «синьо-жовті» поділили очки з угорською молодіжкою (3:3), а потім мінімально програли обом конкурентам – Хорватії U-21 та ровесникам із Туреччини. Шок продовжився і навесні. З молодіжкою Литви підопічні Мельгоси тепер вдовольнилися нічиєю (1:1). А перемога над угорцями (2:1) стала результатом індивідуальної майстерності окремих виконавців.
До чеснот баска в ролі головного тренера молодіжної збірної України можна віднести тактичну варіативність. Іспанський фахівець не замкнув підопічних в одній схемі, та змінює побудову під суперника. Зазвичай зі слабшими командами «синьо-жовті» грають з формацією 4-3-3, а на сильніших виходять з більш обережними 4-2-3-1. Та головна претензія у багатьох експертів та вболівальників до Мельгоси – футбольний вектор. Як і Ребров, він дотримується філософії, за якої «футболісти під ідеї», а не «ідеї під футболістів». Дотримання принципів у сучасному світі стає раритетом, але чи можливо виконавців перевчити в умовах футболу збірних із таборами на кілька днів?..
Варіант передчасний: Руслан Ротань
Вік: 44 роки
Актуальне місце праці: «Полісся»
Найбільші успіхи в тренерській кар'єрі: «срібло» чемпіонату України (сезон 2024/25)
У березні 2023 року тоді ще 41-річний фахівець опинився в призабутій у XXI столітті ролі сумісника. Особливістю поєднання робіт Ротанем стала кількість – він одночасно був в. о. головного тренера збірної України, керманичем молодіжки та коучем «Олександрії». Гаразд, на чолі головної команди він відпрацював лише один матч (0:2 із Англією на «Вемблі») в очікуванні призначення Реброва. Та роботу на клубному рівні доволі довго поєднував зі збірною України U-21.
У разі запрошення до національної команди тепер вітчизняний фахівець навряд знову стане Фігаро. Бути «і тут, і там» на такому рівні просто не дозволить здоровий глузд. Головною перевагою Ротаня залишається його тренерський штаб. Роль кожного в ньому важлива та визначальна. Той же Сергій Кравченко в житомирському «Поліссі» обіймає посаду старшого тренера поруч із головним. Такий собі тандем у стилі Валерія Лобановського та Олега Базилевича в «Динамо» минулого століття. Увесь цей механізм непогано «котиться» на клубному рівні.
А ось з грою на рівні збірних можливі проблеми. Ротань вслід за Ребровим із Мельгосою теж має свою візію. Він чітко знає, як має грати команда, та щодня докладає зусиль для наближення до такого ідеалу. Тож тут знову на перший план виходить питання часу. На чолі збірної – його обмаль, а перевчати футболістів на свій лад ось вже третій рік намагається нинішній керманич «синьо-жовтих». Якщо в «Олександрію» чи «Полісся» Ротань міг запросити виконавця конкретного профілю з іншого клубу Прем'єр-ліги (а в разі браку таких на Балкани чи до Латинської Америки вирушали скаути), то головна специфіка національної команди – обмеженість ресурсів паспортом із тризубом.
Чималі проблеми в керманича «Полісся» виникали навіть на клубному рівні. Наприклад, в «Олександрії» він стартував із двох перемог у десяти турах, а в першому колі наступного сезону «жовто-чорні» перебували в районі зони вильоту. До свого активу Ротань може занести певну внутрішню перебудову на тому етапі. Він перестав бути догматиком і став гнучкішим у кадровому питанні. Та для успішної роботи з національною командою, імовірно, ця трансформація повинна бути глибшою. Більший досвід теж не був би зайвим. Інакше вітчизняному вболівальнику доведеться дивитися сиквел періоду Реброва…
Варіант малоймовірний: Андреа Мальдера
Вік: 54 роки
Актуальне місце роботи: безробітний
Найбільший успіх у тренерській кар'єрі: ніколи не працював головним тренером
Цитати великих мають властивість з часом втрачати початковий зміст. Ось і з Шевченковими «…І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» більшість вперто зупиняється на першій частині. Так, потенційне призначення іноземного фахівця на посаду головного тренера збірної України ось вже років 25 сприймається багатьма як манна небесна. Тож кожна нова невдача «синьо-жовтих» ллє воду на млин такого підходу.
Сувора реальність така, що очолити національну команду країни в стані повномасштабної війни наважиться не кожен. Зазвичай у гарячі точки планети їдуть або футбольні пенсіонери, або фахівці з власним подібним досвідом на кшталт балканців. Та припустімо, що УАФ таки вирішить зробити ставку на іноземця. Коли так, то колишній асистент іншого українського класика – футбольного Шевченка – повинен бути серед претендентів.
Злі язики подейкують, що в час роботи Андрія Шевченка на чолі збірної України справжнім мозком тренерського штабу був саме Мальдера. Частковим підтвердженням цих слів може слугувати фіаско Шевченка на чолі італійського «Дженоа». Італієць помічником володаря «Золотого м'яча» у Геную не поїхав, а Шевченка звільнили після однієї перемоги, та й те кубкової, в одинадцяти поєдинках. Зате Мальдера прийняв пропозицію іншого знайомого українській публіці фахівця – Роберто Де Дзербі. Екскерманичу донецького «Шахтаря» він допомагав і в англійському «Брайтоні», і в марсельському «Олімпіку».
А ось в лондонський «Тоттнем» багаторічний асистент не пішов. І цим підсилив чутки про розгляд його кандидатури на заміну Реброву. Та на свою біду (та потенційних працедавців) Мальдера жоднісінького дня не пропрацював головним тренером бодай на юнацькому чи молодіжному рівнях. Так, він і відповідав за розвиток техніки («Мілан» U-19 та основа «россонері»), і був аналітиком матчів («Мілан»), і помічником іменитих фахівців – Массіміліано Аллегрі та того ж Де Дзербі. Однак, чи вдосталь цього, щоб ставити експеримент «Мальдера – головний тренер» на збірній України?!
Варіант мотиваційний: Ігор Йовічевіч
Вік: 52 роки
Актуальне місце роботи: безробітний
Найбільший успіх у тренерській кар'єрі: «золото» чемпіонату України (сезон 2022/23)
Після недавньої невдачі зі збірною Швеції форвард національної команди Роман Яремчук публічно підтвердив побоювання – атмосфера в таборі збірної жахлива. Слова «роздягальня мертва» можна сприймати на різних рівнях. Футболісти не спілкуються між собою (у плані робочої комунікації – підказок, претензій, дискусій), тренер не дослухається до команди, підопічні не сприймають керманича та багато іншого. Вочевидь, пафосні слова з розряду «ми граємо за всю Україну» чи «битимемося за наших воїнів» залишаються у залах для пресконференцій.
Отже, мотиватор із Реброва слабкий. А специфіка збірних така, що цей аспект залишається недооціненим. Та ж збірна України найбільших в історії успіхів досягла саме з тренером-мотиватором Олегом Блохіним.
Маємо такого кандидата й зараз. Йовічевіч може вдовольнити відразу дві вимоги публіки до нового тренера. Мотиватор із-за кордону насправді давно набув статус «нашого». Він щиро закоханий в Україну, яка стала його другою домівкою. «Йові» опанував українську мову, а його діти навчалися в місцевих школах. Хорват із українським серцем не побоявся тренувати в умовах війни та навіть зробив «Шахтар» першим чемпіоном часів повномасштабки. Йовічевіч працював із провідними виконавцями збірної України та чудово знайомий з їхніми можливостями.
Головна чеснота балканського фахівця – здатність дати емоцію. У львівських «Карпатах», «Дніпрі-1», «Шахтарі» він заряджав усіх навколо. Його чарам піддавалися футболісти, персонал і вболівальники. Звісно, як тренер Йовічевіч ніколи не був безгрішним, але його командам ніколи не відмовляли в бажанні. Підопічні та фанати завжди це цінували. Такої іскри пристрасті давно бракує збірній України. А якщо на думку комітету збірних УАФ хорват далекий від високого тактичного рівня, то його штаб можна підсилити сильним аналітиком за зразком Шевченка та Мальдери.
Варіант неочевидний: Дмитро Михайленко
Вік: 52 роки
Актуальне місце роботи: збірна України U-19
Найбільший успіх у тренерській кар'єрі: «золото» Першої ліги (сезон 2018/19)
Колись ще молодому півзахиснику «Дніпра» в спадок від чемпіона СРСР Антона Шоха від уболівальників перейшло прізвисько «Звір». Та коли бачиш Михайленка на тренерській лаві, то з представників фауни він асоціюється передусім із удавом. Урівноважений, холоднокровний, впевнений фахівець ось вже третій рік працює з юнацькими збірними України (U-15, U-18, U-19, U-20). Характерна риса цієї роботи – результат. Він вивів команду на Євро-2024 серед 19-річних і вийшов із нею у півфінал. Із цими ж хлопцями поїхав на Чемпіонат світу U-20 торік і пробився в плейоф. У новому циклі Михайленко щойно вивів команду 2007 року народження на Євро-2026, що влітку прийме Вельс.
Частина вболівальників могла призабути, та вітчизняний фахівець здобув чималий досвід і з дорослими командами. Розпочинав він на містку «Дніпра», що йшов на дно в сезоні 2016/17. Врятувати від вильоту команду не зумів, але якби не зняття очок і фінансові проблеми, то цілком міг зачепитися за рятівну позицію. Зате в наступній кампанії стартував на чолі «Дніпра-1» та за два роки вивів новий колектив із Другої ліги до Прем'єр-ліги. А ще двічі Михайленко виходив у півфінал Кубка України. Попрацював з дніпровцями й на рівні УПЛ, але був звільнений на старті другого сезону.
Після цього фахівець скуштував легіонерського хліба. Та чемпіонат Кіпру – специфічна першість для демонстрації тренерських навиків, тож повернення Михайленка на Батьківщину не здивувало. Зазвичай оцінка роботи тренерів юнацьких і молодіжних збірних базується на кількості підготовлених для команд наступного рівня гравців. Так ось двоє підопічних Михайленка – оборонець Тарас Михавко та форвард Матвій Пономаренко – вже дебютували в національній команді. Значно більше гравців, які на юнацькому рівні працювали з Михайленком, у молодіжній збірній України Мельгоси. Отже, козирі в рукаві тренера є.
Утім, була в кар'єрі керманича України U-19 і поганенька історія. Торік спалахнув скандал навколо таланта з чемпіонату Німеччини Артема Степанова. На той час форвард зі структури леверкузенського «Баєра» навідріз відмовився їхати в табір юнацької збірної. Подейкували, що був конфлікт аж до кулаків чи то з Михайленком, чи то з його помічником Володимиром Єзерським. Зараз Степанов виступає за молодіжку, а цей епізод так і оповитий невідомістю. Та зіграти злий жарт із шансами на поступ тренера вгору сходинками збірних може. Особливо, коли цю історію почнуть знову смакувати групи підтримки інших кандидатів…
Щоправда, оптимізм розчарованих у Реброві може виявитися передчасним. Кілька моментів наразі насторожують у дусі «не все так однозначно». Гаразд, сам фахівець не знайшов сміливості, щоб подати у відставку. Однак, і керівництво УАФ жодної конкретики щодо майбутнього головного тренера на посаді не надало. Вочевидь, інакше й не могло бути, враховуючи, що Ребров – не тільки керманич «синьо-жовтих», а ще й віцепрезидент Асоціації та заступник Шевченка в тому ж комітеті збірних УАФ. Отже, саме тим «п'ятим із половиною» кандидатом залишається нинішній коуч збірної України. Принаймні зараз здається, що з національної команди він піде лише тоді, коли сам того бажатиме. Он, згідно з інформацією журналіста Віктора Вацка, навіть готовий піти на зниження зарплати заради збереження посади.
Антон Федорців, «Главком»
Коментарі — 0