Чемпіонка світу-2013 Ганна Касьянова: Народження дитини мотивувало в спорті і мене, і чоловіка
Ганна Касьянова-Мельниченко у семиборстві розповіла, коли розраховує повернутися у спорт
Для зіркового сімейства українських легкоатлетів Касьянових чемпіонат Європи з командних багатоборств, який цими днями триває в Луцьку, склався невдало. Точніше, чемпіонка світу-2013 Ганна Касьянова (в дівоцтві Мельниченко) не виступає на змаганнях взагалі через отримане ще до старту пошкодження. Її чоловік, бронзовий призер чемпіонату світу-2009 Олексій Касьянов натомість змагатися почав, але під час стрибків у довжину отримав травму і змушений був знятися зі змагань.
Власне, не дивлячись на відсутність на бігових доріжках і секторах Ганна і Олексій залишаються на луцькому стадіоні «Авангард» постатями помітними. Вони привертають до себе увагу в компанії маленької доньки Саші, котрій завтра, 8 липня, виповниться рік і чотири місяці.
«Не дивлячись на те, що не виступаємо, залишилися, щоб підтримати нашу команду на чемпіонаті Європи, - каже Ганна. – Та й за суперниками спостерігаю. Звісно, хочеться виступити й самій. Тим паче, готова я добре. Так само як і Олексій. Але, видно, м’яка луцька доріжка після твердої в Броварах не зовсім нам підходить. Зв’язки не витримують. Що у мене такий спазм був непередбачуваний місяць тому на Кубку України, що в Олексія. Але ми не здаємося. Форма є, а головне – є бажання. Я хотіла би виступити через півтора місяця в чемпіонаті України. Якщо не вийде – буду готуватися до зимового чемпіонату.
Наразі задоволена тим, що вже перевірилася, визначила недоліки. Все ж після народження дитини часу минуло небагато. Якщо м’язи вже готові і працюють нормально, то зв’язки ще збоять. Як не як, годувати дитину закінчила тільки у квітні. А два місяці гострої праці – то ще замало. Один вид підготувати ще реально, а багатоборство таких речей не прощає. Інтенсивно відпрацювала тільки березень і квітень, коли з нами на збір приїхала бабуся і взяла усі турботи пов’язані зі внучкою на себе. Для мене показовим був командний Кубок України в Луцьку. Коли я пробігла стометрівку з бар’єрами, Олексій сказав: «Дивився і бігли мурашки по шкірі». Тоді зрозуміла, що мені ще працювати й працювати.
Взагалі ж народження дитини стало додатковою мотивацією до продовження кар’єри. Якщо до того були думки, щоб уже закінчувати, то тепер отримую від процесу задоволення: поряд тренується Олексій, ми з малям постійно поряд. Працюється навіть із задоволенням. Навіть якісь важкі тренування не лякають. Бачу також, що я теж підштовхую й чоловіка. Думаю, народження дитини додало сил і мені, і Олексію. Якщо ці недосипи попервах не давали спокою нам обом, то зараз вже все гаразд».
Подружжя Касьянових тренує одне одного.
«За стільки років тренувань у нас уже є набір певних вправ і спецвправ, - пояснює специфіку роботи Ганна. – Ми усе це виконуємо і в цьому особливого тренерського контролю не треба. Все залежить від сили волі. А ось коли мова про технічні моменти, то знімаємо тренування на камеру. Є складні види як спис і жердина. Стрибків з жердиною я не розумію зовсім. Тому ми, знаходячись на зборах, знімаємо заняття на камеру і відправляємо тренеру в Бровари, а він коментує звідти. Або консультуємося на місці. В решті видів розбираємося самотужки. При цьому суворого контролю одне за одним не потребуємо. Ми вже досвідчені, розуміємо відповідальність, а тому будуємо роботу на довірі одне до одного».
Разом з тим, Ганна вважає, що багатоборство останнім часом стало трохи іншим.
«Звичайно, триває зміна поколінь, - каже спортсменка. – Природній процес. Майже всі ті, з ким виступала я, кар’єри вже по завершували. Залишилося людей п’ять. Та й загалом дівчата змінилися. Зараз вони більше швидкісні, стрибкові, тоді як раніше більший ухил робився на метання. Правда, метання спису останнім часом підтягнулося. А штовхання ядра стало слабкішим. З нинішніми показниками навіть я здатна виступати у сильних групах. Раніше, коли люди штовхали по 16 метрів, було складно. У сучасному жіночому багатоборстві є два основних лідери, а третє місце завжди залишається вакантним. За нього можна боротися».
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0