«Атомний» КрАЗ: як в Україні створили вантажівку для роботи на Чорнобильській АЕС
Після аварії на Чорнобильській АЕС в Україні розробили спеціальну модель КрАЗа, яка не боїться радіації
Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, який пролунав 26 квітня 1986 року, призвів до трагедії, що була на той час унікальною для людства. Тож не було спеціальної техніки для її ліквідації. Інженерам довелося терміново розробляти нові машини. Долучилися до цієї роботи і винахідники Кременчуцького автомобільного заводу.
На заводі вирішили створити спеціальний автомобіль на базі перевіреного самоскида КрАЗ-256Б1. Головне завдання, яке треба було вирішити конструкторам, - надійний захист водія автомобіля від впливу радіоактивного випромінювання. Для цього потрібно помістити водія в спеціальну герметичну непроникну для радіації капсулу і забезпечити його продуктивну роботу.
Створюючи конструкцію капсули, спочатку намагалися помістити її всередині серійної кабіни (точніше, на капсулу, закріплену на рамі, зверху «надіти» серійну кабіну без підлоги). Одна з причин такого рішення полягала у вимозі замовника забезпечити маскування капсули, а значить, і призначення автомобіля.
Але коли стали розміщувати вентиляційну установку, зіткнулися з необхідністю серйозної доробки конструкції серійної кабіни. Було прийнято рішення не ставити кабіну. Тобто, пожертвувати маскуванням.
Виготовлення самої капсули теж виявилося справою не з легких. Її зварювали зі спеціальних листкових панелей. Зовнішні шари виконувалися зі сталевого листа товщиною 3 мм, а внутрішній простір заливався свинцем.
Товщина свинцевої прокладки на панелях підлоги становила 30 мм, на бічних стінках - 25 мм, на даху - 12.
Для виготовлення першого зразка була потрібна велика кількість свинцю. Його звозили з усіх підприємств Кременчука. А для виготовлення партії машин довелося в терміновому порядку організовувати доставку 60 тонн свинцю з Казахстану.
Вікна кабіни зробили із спеціального протирадіаційного скла розміром 300х300 мм і товщиною 75 мм. Склоблоки були прозорими, з темно-жовтим відливом. Блоки, які виконували роль вітрового скла, обрамлялися свинцевими рамками і зверху обладналися серійної половинкою вітрового вікна самоскида КрАЗ-256Б1 з встановленим пневматичним склоочисником.
Через затримку з поставками склоблоків капсули на перших восьми зразках не мали бічних стекол. Внутрішня оббивка кабіни була виконана з вініпласту товщиною до 8 мм.
Кожна виготовлена капсула проходила перевірку на радіоактивну проникність. У тих місцях, де виявлялося проникнення радіації, додатково встановлювалися зовнішні накладки з свинцю.
Перевірку проводили фахівці Східного гірничо-збагачувального комбінату з міста Жовті Води. Це підприємство займається видобутком і переробкою уранових руд. Крім цього тут організовано виробництво різного радіометричного устаткування для контролю рівня радіації.
Робота фильтровентиляционной установки забезпечувалася від генератора двигуна, а в разі його зупинки - від акумуляторних батарей, кількість яких збільшили до чотирьох.
Для спрощення конструкції на автомобіль не встановлювали обігрівач кабіни. Передбачалося, що роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС будуть завершені до зимових холодів.
Перший зразок спеціального самоскида виїхав з воріт експериментального цеху 10 липня, а на наступний день він був обкатаний в районі Кременчука.
Пробіг по шосе і ґрунтових дорогах склав 26 км. Після ряду доробок самоскид відправили в Чорнобиль, не чекаючи виготовлення всіх машин. Всього було виготовлено 18 самоскидів-ліквідаторів.
Коментарі — 0