75 років в очікуванні на лист: що писали українські солдати з війни

А вона через аж 75 років отримала лист, який її дідусь з фронту надіслав своїй дружині. Що писали українські солдати з війни та чому послання не знайшло свого адресата вчасно – Єлизавета Герасимюк розповість.

Ольга Кучер з нетерпінням чекала нашого приїзду. Каже, так розхвилювалася, що аж піднявся тиск. Довгоочікуваний момент настав – Світлана Даценко, співробітник музею історії України у Другій світовій війні, передає пані Ользі лист.

Її дідусь – Василь Титарчук у 1941 році надіслав його з фронту своїй дружині. До адресата він так і не дійшов: як і похоронка, і останній лист вже 1944 року. Його Василь Титарчук написав за місяць до гибелі. І ці рядки онука читати без сліз досі не може.

Бабуся пані Ольги – Ганна – більше заміж не виходила, надто сильно любила свого Василя. Померла, так і не дізнавшись де саме поховали її чоловіка. Тож ще одна звісточка від дідуся з минулого – надважлива. Лист не надійшов вчасно, бо у 1941 році німці у Кам'янці-Подільському викрали усю кореспонденцію і вивезли до Відня.

Та план провалився, бо доктор Густав Ольшлегер, який викрав і хотів досліджувати після війни листи, загинув. Майже 70 років 1208 недоставлених звісточок з фронту припадали пилом в Австрії. І тільки у 2010 році їх повернули на батьківщину у фонд музею історії України у Другій світовій війні. Тепер українські дослідники шукають родичів адресатів. Щоправда, передають близьким точні копії листів, оригінали зберігаються у музеї.