Яскравий та незламний трампіст Джон Реткліф таки отримав від президента США високу посаду
Посада голови Розвідувального товариства в США є багато в чому умовною через свої повноваження. Проте вона відображає рівень та якість координацій, а відповідно і загальної роботи розвідки США. Тому підбір людини на цю посаду – це дійсно одне з ключових питань національної безпеки країни. Але, очевидно, Трамп готовий і на це закрити очі і вибирати людину скоріше «свою», а не кваліфіковану.
Реткліф. Джон Реткліф
Почнемо з деякої термінологічної бази. Розвідувальне Співтовариство – це група із 17 агенцій, органів та організацій, які від імені уряду та народу Сполучених Штатів займаються розвідувальною діяльністю (так, розпіареним у нас ЦРУ справа не обмежується). Голова Співтовариства відповідає за загальний напрямок роботи, кооперацію та загалом слідкує за роботою американських розвідників. Очевидно, що спеціаліст, готовий обійняти таку посаду, має бути дійсним професіоналом – як не крути, на ньому лежить частка обороноздатності Сполучених Штатів.
Тепер трохи про нашого героя – пана Джона Реткліфа. Конгресмен штату Техас від Республіканської партії, має досвід приватної юридичної практики, перебував на посаді місцевого прокурора та навіть вісім років був мером невеликого техаського міста Хіс. За освітою – політолог та юрист. Здавалося б, непогане резюме, проте чогось не вистачає. Наприклад, хоч якогось досвіду в розвідці чи хоча б військовій сфері!
Джона Реткліфа на посаду голови Розвідувального товариства президент Трамп запропонував ще минулого року. Проте під час перших слухань у липні кандидат, м’яко кажучи, провалився. Причому основною опозицією такому призначенню стали однопартійці президента, які не могли проголосувати за абсолютно некваліфіковану людину (приємно, об’єктивний підхід до роботи пересилив горезвісну «партійну дисципліну»). Ще однією проблемою, яка в цей раз засмутила більше демократів – стала легка самозакоханість кандидата, який «перебрав» у самопрезентації. Сенатори не дуже повірили, що Реткліф свого часу власноруч «за один день зупинив та захопив на кордоні 300 нелегальних мігрантів».
Зараз Трамп та Реткліф грають в трохи інших умовах. На хвилі пандемії коронавірусу Трампу доволі швидко знадобилося знайти винних (Китай) і підтвердження тієї вини (нібито дані розвідки). Аналітики розвідки не бажали ризикувати власним іміджем та статусом своїх прогнозів, але президент розпочав наступ на систему зі звільнення найбільш яскравих опозиціонерів.
Можна вважати, що перемога Трампа в справі про імпічмент трохи приструнила демократів, а республіканців зробила ще більш протрампівськими. Саме тому спроба просунути Реткліфа весною цього року увінчалася успіхом. Але все ж, людина без досвіду та кваліфікації, проте мали ж бути хоч якісь причини його вибрати, спитаєте ви? І ця причина дійсно є – дуже незвична для Америки, але доволі логічна для нас. Справа в тому, що Реткліф – один з найбільш консервативних республіканців у Конгресі, а окрім того, яскравий та незламний трампіст ще з 2016 року. Тому особиста вірність Трампу пересилила всі аргументи щодо наявності досвіду.
розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера. За це і отримав винагороду?" width="720" height="405" itemprop="image" />
Що в планах?
Призначення Реткліфа саме по собі є вже доволі чітким сигналом щодо планів подальшої роботи американської розвідки. Якщо вважатимемо нового голову людиною Трампа (ким він і є), то першим і головним наративом роботи стане цілковита відповідність роботи розвідки інтересам президента. Можуть несподівано з’явитися докази штучності нового коронавірусу або ще деяка інформація про агресивні дії Китаю. Або може піти новий наратив змови демократів із закордонним урядами – в першу чергу, мова може йти про Україну.
По-друге, всередині самого Розвідувального товариства так чи інакше з'явиться внутрішня опозиція новому босу. Як не крути, а професіоналам своєї справи – і агентурі, і аналітикам – буде важко працювати за такого «незвичного» керівництва. Це не буде опозиція в звичному для пост-радянських умов значені – не варто чекати якогось саботажу чи внутрішніх відомчих протестів. Вона очевидно знайде інші вираження, але дійсно поставить під питання загальну ефективність роботи та кооперації у розвідці.
По-третє, і це чи не найважливіше, Сполучені Штати ризикують втратити ініціативу у міжнародних протистояннях розвідок. В момент, коли міжнародні непорозуміння, підсилені або викликані пандемією, запустили нові змагання за умовне «світове лідерство», конфлікт всередині однієї з ключових структур національної безпеки може бути подвійно небезпечним.
Українцям також не варто думати, що це віддалена канонада, яка до нас не докотиться. Американці – наші союзники, попри всі конфлікти та непрості моменти у відносинах. І якщо у наших потужних союзників труднощі, це завжди і наші труднощі також. І в той же час, це благодатний час для наших ворогів...
Олександр Краєв, для «Главкома»
Коментарі — 0