Олександр Савченко: Зниження курсу до 12 грн/дол. - питання життя і смерті банківської системи

Нестабільність на валютному ринку та катастрофічний обвал гривні –друга за важливістю тема після війни з Росією. Наслідки запаморочливих темпів росту курсів євро та долара торкнулись усіх громадян. Щоденне знецінення національної валюти ставить ребром питання виживання цілих галузей, які зорієнтовані на імпорт.

Прем’єр-міністр Яценюк заявив, що крайньою межею для української економіки вважає курс в 12 грн за один долар. Тим часом вуличні обмінки вже пропонують громадянам купувати американську валюту ледь не по 15 грн, європейську майже по 20.

Заступник голови Національного банку України, ректор Міжнародного інституту бізнеса Олександра Савченка вважає, що така ситуація могла б не статись, якби не помилки нового керівництва Нацбанку й уряду. При цьому експерт бачить можливі шляхи вирішення проблеми. Про них він розповів у прес-центрі «Главкома».

В чому причина постійних стрибків долара?

На жаль, долар не скаче, а повзе угору. Його курс зміцнюється. Останнє падіння, яке почалося три тижні назад і продовжується зараз, пов’язане з кількома факторами. Національний банк разом із економічним блоком уряду припустилися кількох помилкових рішень. Найголовніше з них – публічна заява про випуск облігацій внутрішньої державної позики для рекапіталізації «Нафтогазу» на суму близько 50 млрд. грн. Після появи цієї інформації курс почав валитися. Й бізнесу, й населенню зрозуміло, що така неприхована емісія призведе до зниження курсу гривні. Обставини складаються таким чином, що єдиним джерелом порятунку ситуації, в тому числі і в «Нафтогазі» є емісія гривні, адже в бюджеті немає коштів для рекапіталізації, без якої нам буде важко пережити зиму. Дивує непрофесіоналізм – емісію варто було б розтягнути в часі на кілька місяців, вловлюючи моменти, коли можна її робити й не виходити з такими заявами публічно.

Друга фундаментальна помилка: коли гривня почала стабілізуватися й укріплюватися (мова йде про 0,5-1%), НБУ вийшов на ринок і почав скуповувати гривню. Тобто, дав зрозуміти, що він виступає проти посилення гривні.

Третя – зараз керівництво Нацбанку так і не опанувало інструментів контролю за рухом капіталу. Мова йде про неповернення валютної виручки й фіктивні імпортні контракти, через які втікає капітал. В Україні, теоретично, рух капіталу без відома Нацбанку заборонений, але, практично, гіршого контролю за рухом капіталу, ніж в Україні, немає в жодній країні світу.

Ціна на гривню залежить від кількості доларів та гривні на ринку. Зараз долара устає все менше, а гривні усе більше. Станом на вчора залишки на кореспондентських рахунках банків складали 33 млрд. Зайва ліквідність – 8 млрд. грн. За нормальної економіки, гривня йде в кредити. Зараз банки не кредитують і єдина активна операція – купівля валюти. Коли НБУ створює систему, в якій є суттєвий надлишок гривні й дефіцит долара, ціна на долар зростає.

Помилковим було рішення пройти до 100% продажу валютної виручки. Це прискорило вивід капіталу з України. Уявімо, що потужний експортер отримав за контракт місяць тому $100 млн. Згідно нового регулювання, ці $100 млн. він має продати на валютному ринку. Через місяць, йому потрібно купувати за 70 млн. якісь комплектуючі за кордоном. По суті, виходячи на ринок він купує їх по ціні на 25% дорожчій. Раціональний бізнесмен вирішує не заводити сюди гроші, а тримати їх за кордоном і звідти розраховуватися, щоб уникнути валютних ризиків і збитків. Люди працюють тут, але рух капіталу відбувається за межами країни.

Дуже грубою помилкою було введення оподаткування продажу валюти. По суті, це оподаткування експорту. Воно стимулює зменшення експорту та ведення розрахунків поза межами України.

Візьмемо для прикладу бізнес пов'язаний із експортом, рентабельність якого 10%. 90% - собівартість продукції, 10% - прибуток. Цей бізнес заводить валюту в Україну і має сплатити 1% від продажі валюти. Якщо перерахувати це на прибуток – це 10% додаткового податку на прибуток від експорту. Такі цифри призводять до того, що Україну обходять якомога далі.

Наступна причина – непрозоре рефінансування, тобто емісія, комерційних банків. Звідки взялися 33 млрд. на коррахунках комерційних банків? Гроші отримує не система, а конкретний банк. Чому так стається – окреме питання. банки, які отримують найбільше гривні, найбільше виходять на валютний ринок і купують валюти. Наприклад, є банки, які звертаються до НБУ і обґрунтовують, що їм потрібен 1 млрд. грн. це було три тижні тому, коли курс був близько 11,5. Отримав такий банк кошти, пішов на валютний ринок, купив валюту за тим курсом. Сьогодні він може продавати валюту за 14. За цей час він отримав би приблизно 250 млн. чистого заробітку від операцій. Це – ще одна причина різких коливань курсу.

Наскільки адекватні тепер дії НБУ, враховуючи ситуацію на валютному ринку?

Факторів, які штовхають гривню до знецінення досить багато. НБУ має проаналізувати свої помилки й покарати відповідальних за них й зробити відповідні висновки та уроки з останніх 5-6 тижнів такої валютно-курсової політики. Коли на посаду голови Національного банку був призначений Степан Кубів, замало обізнаний в цих складних механізмах, він намагався, принаймні, консультуватися. Я не думаю, що зараз ми посилили кадровий потенціал НБУ. І це стосується не лише його очільника, а й ключових департаментів. Нацбанк – це потужна машина і кожна людина, на відповідальній посаді, має щодня ухвалювати оптимально правильні рішення в рамках продуманої адекватної концепції. Поки що я бачу лише неузгоджені, хаотичні дії, рішення, які приймаються із запізненням.

Головна рекомендація – зупинити платіжну систему. Вивчити рух капіталу, зробити аудит: хто помиляється, куди йдуть гроші, чому вони йдуть туди. Запросити фахівців й продумати нову політику й відкривати платіжну систему з новою монетарною валютно-курсовою політикою. Альтернатива – адміністративні методи. Однак, вони працюють дуже короткий термін – максимум три тижні. Потім ринок розставляє все на свої місця.

Що ви маєте на увазі, коли говорите про зупинку платіжної системи, на який термін це можливо зробити?

Підстав для такого курсу дійсно немає. Окрім спекулятивної наживи. Такі підстави завжди є і не можна нікого звинувачувати. Матеріальний інтерес ніхто не скасовував – весь час будуть намагатися заробляти на помилках, неправильній політиці, а інколи – і на правильній. Зупинити платіжну систему можна було б на вихідні, наприклад. Але потрібно запропонувати після цього нову якість монетарної, валютної, курсової політики, інакше в цьому не буде сенсу. Це призведе до деяких збитків, але допоможе змінити ситуацію та стабілізувати гривню. Хай навіть за курсом 12 грн./дол.

Розмови про емісію, інфляцію та падіння впливають на курс не менше, ніж реальні дії. Я погоджуюся із паном Яценюком: якщо ми не приведемо курс до 12, а це й так передевальвована гривня, багато банків й бізнесі не переживуть цього. Почнуться масові банкрутства не лише банків, а й підприємств, які не витримають такий курс. Сказати, що пік пройшов не можна. Якщо відбудеться знову витік такої інформації, долар знову зросте.

Зараз курс зупиняється двома методами. НБУ не розуміє, що адміністративні заходи не можуть включати в себе відлучення того чи іншого банку від валютного ринку. Наприклад, п’ять банків виходять з продажем, а 10 з покупкою, ми відключаємо вісім немає, курс стабілізується. Але попит накопичується і якщо не завтра, то післязавтра ці банки знову вийдуть на ринок. І після такої адміністративної стабілізації відбудеться черговий стрибок курсу. Найоптимальніший адміністративний механізм, який можна застосовувати – контроль Нацбанком і урядом за виконанням діючого законодавства.

Чи можна говорити про спекуляції чи диверсії російських банків на українському валютному ринку?

Не думаю, що російські банки таким чином заробляють. Справді, інколи вони діють не як комерційні структури, а як політичні, але це мав би аналізувати й припиняти НБУ. Саме він відповідає за рух капіталів.

Тоді хто саме робить погоду на національному валютному ринку?

Що більший банк, то більший він має вплив. Загалом, їх 30-40: це такі банки як «Приват», УкрЕксімбанк, Ощадбанк, великі російські банки. У кризові часи з’являються банки-улюбленці, тобто невеликі банки, яким дозволяють робити масштабні операції. Інколи буває так, щоб замести сліди валютної спекуляції дають рефінансування одному банку, той дає іншому, а третій виходить на валютний ринок і ділиться з усіма в ланцюжку. Але це індивідуальні операції, узагальнити їх неможливо.

Деякі експерти вважають, що ріст курсу вигідний державі. Отримуючи кошти у валюті, влада отримує більше гривневої маси для соціальних виплат, грошей для яких бракує у бюджеті. Чи поділяєте ви цю думку?

Короткостроково це так. Якщо розглядати вирішення проблеми на один-два, максимум три, місяці, це спрацює. Утім, фундаментально, це не веде до позитиву. За таким курсом зупиняється банківська система, не дають кредити, менше грошей в обігу, банкрутство. На дуже короткий період це вигідно, а навіть на півроку це не вигідно й державі.

Зараз наявна певна затримка із виплатою державі другого траншу від МВФ. Яка вірогідність отримати кошти в умовах війни?

Одна з причин введення російських військ на територію України – це очікування введення військового стану. Згідно статуту міжнародних фінансових організацій, кошти не можуть бути надані задля військових дій, тобто передані державі, у якій діє такий стан. Путін на це і розраховує. Треба діяти дипломатично й отримувати ці кошти. Вірогідність, що нам їх дадуть 90%.

Учора Яценюк заявив що Кабмін допоможе Нацбанку, що це може бути за допомога?

У комерційних банків був люфт, за яким вони могли виходити на валютний ринок не за заявками клієнтів, а за власними інтересами. В умовах кризи цей люфт має бути мінімальним. Але є ще один феномен, який зупинив падіння гривні у 2008 р. раніше банки формували валютні резерви – я домігся упровадження заборони на них. Тоді банки замість того, щоб купувати валюту, змушені були її продавати, щоб перевести власні резерви в валюті у гривні. Тоді банки накопичили біля 2 млрд. доларів й були змушені потроху – ми дали їм час – продавати. Це зупинило падіння гривні, хоча за прогнозами курс міг впасти до 14 грн./дол. Нам вдалося зупинити його на 9 грн./ дол. й почати відкат.

Більш жорстка валютна позиція позитивно вплине на валютний ринок. Але в таких умовах, потрібно вживати всіх заходів, щоб зупинити курс. Проте, слід пам’ятати, що закручування гайок може бути лиш на нетривалий час. Якщо це діє довше, ніж два тижні, почнуть страждати банки. Якщо їх повністю зарегулювати, вони зупиняться. Що гірше курс, то більше проблемних кредитів у портфелі банків, то більше резервів, менше прибутків, менше капіталу, зупинка. Банківська криза. Тож, питання життя і смерті банківської системи – привести курс до 12 грн./ дол.

Чи не є такі заяви уряду популізмом, враховуючи відсутність реальних кроків та змін?

Не думаю, що це популізм. Була інформація, що Кабмін передав НБУ 350 млн. доларів, але насправді валюта на рахунках Кабміну автоматично зараховується до золотовалютних резервів Національного банку. Однак, я думаю, що 12 грн./ дол.. – це критична межа для виживання українських банків, які банкрутують через платежі своїх клієнтів, які не можуть розраховуватись. Серед них є і іноземні банки.

Якою може бути програма виходу зі сьогоднішньої валютної кризи і чи потрібні серйозні кадрові зміни в НБУ?

Найперш, проаналізувати всю структуру валютних платежів: скільки йдуть на експортні та імпортні контракти, скільки йде на спекуляцію, чому вона можлива і що можна зробити, щоб експортно-імпортні операції займали 80% в обігу валют. Далі, ввести тотальний контроль над 100 найбільшими зовнішньоекономічними операціями: хто купує, що купує, чи не фіктивна ціна. Закривати фіктивні фірми, яких багато з’являється під час криз. Підняти ставку рефінансування Нацбанку. За умов такої турбулентності варто було б встановити 35% на кредитування банків та 33% на взяття депозитів у банків. Щоб банки могли заробляти й позбуватися зайвої ліквідності. Також варто було б запровадити політику інфляційного таргетування: в економіку вприскується стільки грошей, скільки вона приймає, щоб не викликати інфляцію.

Потрібні зміни в податковій політиці. В Україні найбільші податки на теренах Східної та Центральної Європи. Треба також різати бюджет. Наприклад, навіщо нам стільки державних вузів? Німеччина фінансує навчання в три рази меншої кількості студентів. Потім, пішов у відставку Міністр економіки – потрібно негайно закривати це міністерство, адже воно нічого не робить. Частину функцій передати Мінфіну, а іншу частину – Міністерству закордонних справ. Буде колосальна економія. Тоді почнеться стабілізація і економічне зростання.

Отже, які ваші прогнози?

Я не можу прорахувати дії уряду та НБУ. Немає жодних парадигм економічної політики тут важливо враховувати зовнішні чинники: війна, з одного боку, та Міжнародний валютний фонд, з іншого. Інформаційно, усі військові негаразди негативно позначаються на курсі, але якщо за тиждень це не призводить до корекції реальних пропорцій гривні й долара на ринку, курс повертається назад. Він розгойдується, але не дрейфує в сторону збільшення. Вплив військового фактору я оцінюю як не дуже високий. Приблизно 10% із 70% девальвації - вклад військових дій, решта – фундаментальні фактори та помилки, які були здійснені у монетарній, податковій політиці.

Фактор грошей МВФ буде впливати на ситуацію через інформаційні канали. повідомлення про надходження грошей позитивно вплине на курс, але чи призведе до стабільного закріплення гривні, залежить від того, куди вони будуть направлені. Завдання НБУ зараз – довести гроші, які ми отримуємо від міжнародних фінансових організацій до міжбанківського ринку, щоб там було більше долара. Але, потрібно ще навести порядок по валютній виручці. Держава не контролює великі фінансово-промислові групи й прихована валютна виручка та фіктивний імпорт – одні з ключових факторів цієї проблеми. Свого часу нам вдалося припинити фіктивний експорт і імпорт встановивши жорсткий контроль над найбільшими операціями із валютою. Кожна угода купівлі чи продажу валюту аналізувалися митницею, Нацбанком.

Що б ви порадили робити простим громадянам, у яких є накопичення у гривнях?

Зараз це рулетка. Я міг би давати рекомендації, якби я знав, принаймні, хто керує Нацбанком і на яких підставах приймає ті чи інші рішення. За курсом, який ми маємо зараз – інфляція під 50%. В таких випадках гроші витрачаються швидко: купуються долари та євро або якісь речі, запаси харчів. Як правило, такі дії спонтанні і нераціональні, але дуже часто виправдані. Як кажуть, народ розумніший ніж уряд, він «розкушує» таку політику й починає скуповувати валюту. Не можна рекомендувати це робити, але часто це – правильне рішення.