Чи варто Україні запровадити інститут послів доброї волі?

Якщо ви ніколи не чули про термін «посол/посланець доброї волі», дам коротке роз’яснення –  це відома у світі людина або ж селебріті світового рівня, яка за узгодженням сторін представляє країну, міжнародну організацію тощо під час проведення важливих закордонних культурно-гуманітарних заходів для більшого розголосу та привернення уваги іноземної громадськості до події або інформаційного приводу. Наскільки мені відомо, у світі досить активно використовує послів доброї волі лише Організація Об’єднаних Націй. Ви можете легко «погуглити» ці імена та чим вони займаються під егідою ООН, ось деякі з них: Орландо Блум, Ліонель Мессі, Кеті Перрі, Новак Джокович та багато інших. Всі заходи за їх участі миттєво набувають масштабного розголосу та залишають після себе якісно добрий та довгий шлейф позитиву.

Ні для кого не є секретом, що наша країна багата талантами світового рівня та знатності майже в усіх сферах життя: відомі спортсмени, письменники, актори, музиканти, лікарі та діячі мистецтв. Деякі з них з власної доброї волі  беруть участь у культурно-гуманітарних заходах, організованих іноземними країнами та організаціями, представляючи в першу чергу себе, свою особистість, а вже потім – Україну. На цьому тлі виникають питання – «Чи може держава Україна створювати закордоном масштабні культурні події? Чи може наша держава ефективно залучати послів доброї волі? Чи доречно це взагалі?». На всі три питання можна без застережень відповісти ствердно. 

Чимало доказів позитивної відповіді на перше питання теж легко знайти у мережі. Мені, як кар’єрному дипломату доводилося неодноразово брати участь в організації таких заходів, бути свідком якісної роботи інших моїх колег «по цеху» на даному напрямі. Досвід, можливості та бажання беззаперечно є.

Відповідь на друге питання лежить в площині законодавчого поля. Вочевидь, держава подібним ніколи не цікавилася та не ставила за мету хоч якимось чином вивчити питання створення інституту послів доброї волі. На мій погляд в цьому контексті багато зусиль не знадобиться. Варто лише детально прописати умови контрактів, вибрати українських селебріті, заохотити фінансово й організаційно представляти саме державу Україна, можливо навіть залучити не тільки українських зірок – у світі чимало відомих особистостей, які співчувають та люблять нашу країну, які є добрими друзями українських зірок. Одразу хотілося б зазначити, про можливе фінансове та організаційне заохочення.

Як би це не банально звучало, але ж зірками, а тим паче світового рівня, не народжуються, ними стають завдяки наполегливій праці, поту, сльозам та крові протягом багатьох років самопожертви. Людина за це отримує високу винагороду. Так само й держава могла б платити власним послам доброї волі певну заробітну платню, або забезпечувати квитками, транспортом, проживанням тощо під час їх участі у культурно-просвітницьких закордонних заходах. Також зрозуміло, що за якісний продукт, треба й платити відповідно. Безкоштовним буває відомо що і де.

І ось тут постає питання доцільності. На мій погляд – це достатньо доцільно, давно є на часі, а також певною мірою інноваційно. І причина теж зрозуміла - міжнародна інформаційна війна навколо України наразі складається не на користь нашої держави та українців зокрема. Можливо хтось зі мною не погодиться, можливо, посперечається. Все це лише суб’єктивна оцінка підкріплена певним досвідом. Але ж ніхто не буде заперечувати факт, що на війні будь-які методи та засоби хороші, якщо вони ведуть до перемоги. Давно треба запроваджувати щось нове, робити незвичні кроки, дивувати не тільки себе, але в першу чергу друзів, шокуючи при цьому опонентів, а також відмовитися врешті-решт від «радянщини».

Звичайно, все це доречно, якщо суспільство та держава ставить собі за мету перемогти та покінчити з безкінечним бігом по «грабельному колу».