Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Я чекав цього Томосу із завмиранням серця, як раби Риму чекали свого звільнення

    • Анатолій Матвійчук

      Народний артист

    • Розсилка
    <span>Найближчим часом буде скликаний Архієрейський&nbsp;собор для&nbsp;об'єднання трьох православних церков в Україні</span> - Я чекав цього Томосу із завмиранням серця, як раби Риму чекали свого звільнення
    Найближчим часом буде скликаний Архієрейський собор для об'єднання трьох православних церков в Україні

    Мене в останню чергу цікавили питання про те, до якої структури належить та чи інша парафія

    Можливо, я неправильний християнин. 
    Але я молився Христу в Києві і Римі, в Афінах і Єрусалимі, в Софії і в Малазі, в Торонто і Чикаго. 
    Мене в останню чергу цікавили питання про те, до якої структури належить той чи інший церковний приход. Я молився не священникам, а тій Божій благодаті, яку вони відчувають у собі як Пастирі Божі, що покликані нести людям мир, добро і Віру. 
    Часто я відчував, що під ризами і сутанами ховалися досить грубі і приземлені або самозакохані сутності, які своїми інтонаціями чи поглядами видавали свою внутрішню суть. Для мене це завжди дезавуювало всі ті повноваження, які накладені на цю людину відповідним саном.
    І навпаки, коли я бачив очі деяких священників, чув їхні голоси і відчував тепло їхніх рук і душ, я ніби відчував Божу присутність поруч. 




    Мене завжди дратували розмови вірян чи атеїстів про канонічність і неканонічність того чи іншого патріархату. Це не мало відношення ні до моєї віри, ні до тієї релігії, яку проповідував Ісус Христос, говорячи, де збереться двоє-троє там і церква моя. 
    Особливо обурювала пихатість і зарозумілість деяких релігійних авторитетів, які брали на себе відповідальність давати оцінку тим чи іншим суспільним подіям, грубо втручатися в питання мови чи культури, маніпулюючи свідомістю як близьких мені людей, так і зовсім незнайомих. 
    Особливо нестерпно стало тоді, коли я чув, як в деяких церквах священики моляться за ворогів України і виправдовують убивць, які посягнули на цілісність країни. Молитися за ворогів - це по християнськи, але виправдовувати їх злочини - це вже було занадто...
    Я чекав цього Томосу із завмиранням серця, як раби Риму чекали свого звільнення, як народ Ізраїлю чекав зустрічі із Землею Обітованою. Тому що не може бути вільним і цілісним той народ, який не має свого релігійного центру, свого власного Єрусалиму. Коли йому разом із Вірою в спасителя втокмачують ще й віру в сатану, який обклавшись ракетами шантажує і залякує весь світ...
    Я не думаю, що надання Томосу розділить справжніх вірян, які мислять приблизно так само як і я. Є звичайно, фанатики, яким важлива не суть а форма, і сталіністи, котрі і далі бачать церкву, як частину своїх спецслужб. Зате я знаю, що тепер нікому не буде дозволено вести в церквах антиукраїнську пропаганду, бо це буде розцінюватись як державний злочин і каратиметься не анафемою, а кримінальним кодексом.
    У всьому іншому з Вірою покладемось на Господа. 
    "Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай біжать від Лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть...
    Амінь!

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Вадим Денисенко
    Вадим Денисенко

    Народний депутат України (БПП)

    Єпископ Євстратій (Зоря)
    Єпископ Євстратій (Зоря)

    Секретар Священного Синоду УПЦ КП

    Богдан Яременко
    Богдан Яременко

    Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    Ігор Луценко
    Ігор Луценко

    Народний депутат, «Батьківщина»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ