Основне джерело корупції – нездатність українців мислити

В Україні поки ще нема політики, є змаганння кланів між собою щодо урвання найбільшого шмату загального суспільного пирога, а громадяни не здатні мислити категоріями загального суспільного блага, таким чином автоматично підтримуючи корупцію.

Основні корупційні схеми в Україні. Зверніть увагу на дві головні особливісті цих схем:

• усі вони потребують легалізації державою/держустановами,
• усі вони збудовані і працюють лише за умови опори на десятки та сотні тисяч людей, на усіх щаблях – від ухвали скривдженого закону в Верховній Раді, закінчуючи дрібним торгівцем та сержантом ППС, що його «перевіряє».

У зв’язку з цими двома особливостями у мене два питання:

• хто ці сотні тисяч людей, звідки вони тут взялися?.. чи нема серед них ваших знайомих або родичів? Чи може – ви серед цих людей?..
• чи розумієте ви, що усі ці схеми, з мільйонами втягнутих до них осіб, є результатом загального суспільного консенсусу, суспільно обраною та ухваленою усім суспільством стратегією життя? А не лише «злочинною діяльністю окремих злочинних групп»?..

Тож, дозвольте мені пояснити вам, чим, насправді, є «корупція»:

• корупція – це будь-яка спроба приймати будь-які рішення не з точки зору загального суспільного блага, а виходячи з інтересів окремих суспільних груп – будь-яких за розміром.

Навіть, якщо конкретна така група розміром у 35 мільйонів, і страждають від прийнятого рішення інтереси решти п’яти.

Основне джерело корупції в Україні – нездатність громадян мислити категоріями загального суспільного блага.

Найвищій зліт у нас – кланово-цехове мислення:

• я роблю це заради фермерів (заради підприємців, заради рідної ФПГ, заради державного апарату, заради родини, заради україномовних, заради рідного Донбасу, заради молоді, заради патріотів, заради ЛГБТ, заради військових, заради жінок, заради лікарів і т.п.).

Арістотель та Платон вважали, що політика розпочинається з постанови питання про загальне благо поліса.

У нас поки ще нема політики, є змаганння кланів між собою щодо урвання найбільшого шмату загального суспільного пирога.

Тож, не питай – звідки береться корупція ( і решта наших негараздів). Вона береться з твоєї голови.

У нас, до речі, прийнято сварити клятий «совок», але совок забезпечував цікаву суспільну функцію – нав’язував напрямок діяльністі усієї наддержави до того самого загального блага.

ЦК КПРС розуміло це «благо» дуже своєрідно, але, тим не менш.

Після того, як партійні бонзи вирішили розміняти це благо на благо власних родин, усе і розпочалось.

Розпочалось так, що досі не може зупинитися (що зайвий раз показує – СРСР був креатурою небагатьох фанатичних футуристів, які взялися нав’язати більшості нові принципи життя, до яких загал був не готовий).

Між іншим, у КНР, Політбюро ЦК КПК все ще непогано вправляється з цим завданням.

Заходу пощастило більше – там був Арістотель з самого початку. А потім – яких-небуть дві тисячи років кривавих розборок між собою, доки усі не зрозуміли, що або вони повбивають один іншого, або треба якось думати за усіх.

– Подумайте – який шлях вам здається більш прийнятим для України, якщо, навіть, поставити питання про загальне благо, тут взагалі здатні лише п’ять окремих осіб з сорока мільйонів населення?..

Це будуть цікаві роздуми. По темі.

Наприклад: – прокинулися ви завтра з ранку, а в країні щезли кляті олігархи, які нав’язали нашому святому народу такий мерзенний світогляд. Що далі?..