Влада готується до вступу в Митний союз?

Рішення щодо перегляду митних зборів може бути пов’язане з підготовкою України до вступу до Митного Союзу.

Рішення української сторони щодо перегляду митних зборів по окремих товарних позиціях не суперечить правилам ВТО, але може мати в перспективі негативні тенденції для торговельно-економічного співробітництва з цілим рядом країн.

Крім того, дана пропозиція може суттєво вплинути на стан переговорного процесу про Зону вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, так як підвищені тарифи можуть зачепити значну частину європейського експорту в Україну.

Згідно з тарифними зобов’язаннями України, які є невід’ємною частиною Протоколу про вступ України до СОТ, зміна ставок ввізного мита відбулася як на продовольчі, так і промислові групи товарів. До вступу в СОТ діюча середньозважена тарифна ставка по всій номенклатурі становила 7,02% (сільське господарство – 18,19 та промисловість – 6,11%). Після вступу до ВТО відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі вона дорівнює 5,09% (сільське господарство – 10,0, промисловість – 4,77%). Середньоарифметична діюча тарифна ставка по всій номенклатурі становила 6,51% (сільське господарство – 13,84, промисловість – 4,40%). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі ці показники дорівнюють 6,28% (сільське господарство – 11,16, промисловість – 4,85%).

Як відомо, середньозважена тарифна ставка після вступу Росії до ВТО становить 9.5%, що є значно вищим показником ніж для України.

Звичайно, сьогоднішня позиція України в рамках ВТО не може в повній мірі влаштовувати як вітчизняних виробників, продукція яких є не конкурентоздатною на європейському та світовому ринку так і країни-члени Митного Союзу, тому що середньозважені тарифні ставки України є значно нижчими, що в разі вступу України до цієї організації могло б значно розбалансувати торговельний баланс країн-членів Митного союзу. Скоріше за все, теперішні дії українського керівництва можна розцінювати як підготовку до вступу України до Митного Союзу.

З другої сторони, підвищення ставок ввізного мита сприяло б захисту внутрішнього ринку в умовах кризи, що насувається, але переговори з країнами-членами ВТО можуть затягтися більше ніж на рік.

В даний час, на мій погляд, влада має знаходити відповідні умови для підтримки вітчизняного експорту, а не стримувати імпорт, що може істотно вплинути на доходну частину бюджету.

Як відомо, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами за 1 півріччя 2012 року становило – $7.2 млрд.

Крім того, Українській владі доцільно звернути увагу на високий ступінь відкритості національної економіки (відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП - 113,2%), низьку конкурентоспроможність вітчизняного виробництва, його високу енерго- та матеріалозатратність, низький технологічний рівень експортної продукції. Зазначені фактори довгострокового характеру продовжують розбалансовувати зовнішньоекономічну діяльність в умовах погіршення кон’юнктури на світових ринках. За останні 2 роки рівень зовнішньоекономічної безпеки має найглибше зниження серед складових економічної безпеки .

Триває випереджаюче зростання імпорту товарів та послуг порівняно з експортом, що призвело до зниження коефіцієнту покриття імпорту експортом та перевищення показником обсягу імпорту в Україну порогового значення у співвідношенні до ВВП – 59,2% у 2011 році проти 53,7% у 2010 році, у той час, як порогове значення – не більше 50%.

Високою залишається і частка сировинної та з низьким ступенем переробки продукції у вітчизняному експорті. Вона все ще залишається суттєво вищою за порогове значення – 40%.

В умовах нестабільного розвитку світових ринків та посиленні експортної орієнтованості вітчизняної економіки, негативні тенденції у зовнішньоекономічній безпеці України будуть посилюватимуться, що впливатиме на здатність забезпечувати сталий а, головне, прогнозований (з точки зору можливості запобігати новітнім ризикам) розвиток економіки у середньо- і довгостроковій перспективі. Для покращення рівня зовнішньоекономічної безпеки країни необхідним є оптимізація структури як експорту (шляхом збільшення обсягів експорту продукції з високою часткою валової доданої вартості), так і імпорту (шляхом диверсифікації каналів постачання енергоносіїв, збільшення імпорту технологій тощо), а також отримання максимальних вигод від участі у вже існуючих міжнародних об’єднаннях (СОТ, СНД, ГУАМ тощо), вирішення питань приєднання до нових економічних союзів, членство в яких дозволить значно підвищити економічний потенціал країни, рівень конкурентоспроможності її економіки, а також рівень життя громадян.