«Миротворчий» маневр як можливий сценарій Путіна

В «миротворчу», яка цілком може відповідати гібридному духу нинішньої війни й водночас стати для Кремля обхідним маневром. 

Аналізуючи події кінця 2016-го і перших місяців 2017 року, експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) дійшли висновку, що з'явилася реальна небезпека використання Росією міжнародних організацій, включаючи ООН і ОБСЄ, для приховування воєнних злочинів правлячого режиму РФ проти України. І навіть для маскування подальшої ескалації воєнної агресії Росії втягуванням у псевдомиротворчу авантюру держав — учасниць Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Миротворчість по-російськи

Кремль не вперше демонструє на сцені криваву постановку, яку ретушує хитромудрими миротворчими декораціями. Балкани, Придністров'я, Південна Осетія разом із безкарністю кремлівських призвідників фактично стали репетицією захоплення українських Криму й Донбасу. Крім того, не можна скидати з рахунків фактор президентських «виборів» у РФ: щоб безбоязно перетворити майбутнє дійство на відвертий, уже звичний, фарс Путіну потрібні зовнішні вороги й гучні «перемоги» над ними. 

Ось чому в процесі модернізації стратегії перетворення України на російський анклав цілком реально може використовуватися ідея «миротворчої операції» під егідою ОДКБ. Причому Москва прагнутиме легалізувати або хоча б закамуфлювати свою військову місію мандатом ООН. 

Спостерігачі вже давно відзначають і небувале пожвавлення в керівних структурах ОДКБ, і неабияку активність організації у сфері «миротворчих» контактів з ООН і ОБСЄ. Фахівці небезпідставно кажуть, що слід насторожено сприймати візити профільних чиновників з ООН до РФ для «перевірки оперативних можливостей ОДКБ», а двозначна діяльність попереднього генсека ООН Пан Гі Муна й поготів відгонила проросійським душком. 

Так, ООН стрімко втрачає колишній авторитет, але деякі аналітики переконані, що її Рада Безпеки цілком здатна зав'язати зашморг на шиї незалежної України. Якщо Захід продовжуватиме дивитися скрізь пальці на процес тестування Кремлем порога сприйняття його наступу. У цьому контексті варто звернути увагу, що Москва має намір ледь не купити лояльність чиновників цієї міжнародної організації. Так, Росія сплатила в березні 2017 року (хоча термін внесення фінансових коштів встановлено до 31 січня ц.р.) у бюджет ООН досить серйозну для РФ суму в розмірі майже 77,9 млн дол. США (частка РФ становить близько 2,5%, при цьому 22% витрат забезпечують США, лідер у сплаті внесків). 

Не зайвим буде сказати: кошти з бюджету ООН витрачаються не тільки на утримання і програмну діяльність, а й на реалізацію спеціальних політичних місій. Не можна не помітити й того, що російський платіж в ООН здійснено усупереч авральному зростанню зовнішнього боргу РФ, що зріс до 518,7 млрд дол. Причому зовнішній борг тільки протягом 2016 року виріс на 200 млн дол. (на 01.01.17), приблизно третина суб'єктів РФ перебуває в досить важкому фінансовому становищі, а п'ята їх частина вже зазнала дефолту, не виконавши своїх фінансових зобов'язань. 

Досвід трьох років війни Росії проти України свідчить, що слуги Кремля цілком результативно використовують у роботі з багатьма міжнародними організаціями, включаючи РБ ООН (та й зі структурами влади низки західних держав) неформальні особисті контакти. У хід іде все — від явної фінансової підтримки та прихованого підкупу до політики шантажу. Прикладом результативності такої «роботи» може слугувати відверте використання попереднього генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, який «не помічав» збройної агресії Кремля проти України і явно підігрував Путіну.

Осінь 2016 року ознаменувалася безпрецедентною серією інтенсивних «миротворчих» подій по лінії взаємодії Росії та її «кишенькової» ОДКБ з ООН, а точніше — з його все ще повноважним керівництвом, яке, втім, незабаром зміниться. У вересні в Нью-Йорку відбулася зустріч генсекретаря ОДКБ Миколи Бордюжі з помічником генерального секретаря ООН Пан Гі Муна з політичних питань М.Єнчею. У ході зустрічі російський функціонер передав нові пропозиції щодо розвитку взаємодії ОДКБ з ООН. Уже наступного дня Бордюжа зустрівся із заступником генсека ООН з питань операцій на підтримку миру Е.Ладсусом для обговорення перспектив сприяння ОДКБ миротворчим зусиллям ООН. 

Цікаво, що Бордюжа особливо наголосив: в ОДКБ ґрунтовно опрацьовано Положення про порядок реагування на кризові ситуації, впроваджено у практику особливий порядок проходження антикризових документів, а також дано старт роботі зі створення системи закритого відеоконференцзв'язку. «Ці нові механізми регулярно тестуються у період раптових перевірок готовності Колективних сил (військ), включаючи ступінь готовності миротворчих сил до виконання завдань за  своїм призначенням», — заявив генерал. Його слова привертають особливу увагу, з огляду на те, що Росія розхитує всю систему міжнародної безпеки, використовуючи Україну як демонстраційний полігон. 

На зустрічі Бордюжі й Ладсуса обговорювалася можливість створення в рамках сил ОДКБ поліцейського і цивільного «контингентів постійної готовності», які можна було б, за рішенням Ради колективної безпеки ОДКБ, оперативно використовувати в інтересах і за мандатом ООН. На думку Е.Ладсуса, головна мета у співробітництві ООН з ОДКБ — комплектування миротворчого батальйону, який під егідою ООН міг би бути розміщений у районі операції протягом 60 днів після надходження відповідної заявки. У жовтні той-таки Бордюжа особисто зустрівся з генсеком ООН Пан Гі Муном, а наприкінці листопада Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, яка закликає до поглиблення співробітництва ООН з ОДКБ. 

Підготовка нової «миротворчої» платформи

З початком війни РФ проти України в ОДКБ зовсім не випадково виникла хвороблива «миротворча» сверблячка. Мілітаристська Москва має намір надати агресії відтінок легітимності — за рахунок схвалення ООН. Заворушилися і в інших столицях. У торішній заяві МЗС Білорусі (з приводу пріоритетів на період головування Білорусі в ОДКБ) зазначено, що орієнтиром стане «консолідація зусиль міжнародних організацій зі зміцнення миру та безпеки». У заяві немає погрози, але від «миротворчого» натяку віє двозначністю, що насторожує. Хоча б тому, що плани «ініціювати низку спільних з ООН зустрічей і заходів з питань миротворчості, боротьби з тероризмом і наркоторгівлею, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, протидії торгівлі людьми та нелегальної міграції» можна в наш неспокійний час інтерпретувати дуже по-різному. 

На розвиток ідеї вже в лютому нинішнього року Постійна рада ОДКБ під головуванням повноважного представника Республіки Білорусь в ОДКБ посла Петришенка й за участі виконувача обов'язків генсека ОДКБ Семерикова розглянув проект так званої дорожньої карти (плану заходів) з використання «миротворчого потенціалу ОДКБ в інтересах ООН». І це аж ніяк не тривіальна подія для галочки. Як мінімум тому, що заявленою метою цього плану визначено «формування умов для використання миротворчого потенціалу ОДКБ в інтересах глобальної миротворчої діяльності ООН» на період 2017–2020 рр. Неважко здогадатися, де Кремлю насамперед може знадобитися подібна місія. 

Основним інструментом «співробітництва з ООН» в ОДКБ визначено так звані  Миротворчі сили (МС) ОДКБ, які можуть бути швидко посилені за рахунок «Колективних сил оперативного реагування» (КСОР) ОДКБ. Нині МС ОДКБ — це приблизно 3,6 тис. осіб, які регулярно готуються до вирішення специфічних завдань для підтримання миру. Іншими словами — до будь-якого формату сучасних спецоперацій. Ще в серпні 2015 року на навчаннях «Взаємодія-2015» відпрацьовувалися завдання з розгортання операції контингентів КСОР ОДКБ у Східноєвропейському регіоні, чисельність учасників навчань становила майже 
2000 військовослужбовців, понад 200 одиниць техніки, 40 літаків і вертольотів військово-транспортної та армійської авіації. 

Далі — більше. У серпні 2016 року на навчаннях «Непорушне братерство-2016» МС ОДКБ уже відпрацьовували проведення операції з підтримання миру за «мандатом Радбезу ООН» в умовній країні, яка не входить до ОДКБ (!). Понад 1500 військовослужбовців шести держав — членів ОДКБ використовували досить солідний арсенал техніки, серед якої були вертольоти і навіть літак-розвідник Су-24МР. Під час відпрацьовування «миротворчих» завдань на цих навчаннях силовий компонент уперше домінував, що реально урівнює їх із загальновійськовими й поліцейсько-каральними операціями, наприклад із «зачистками» в Чечні і Дагестані. Навчання супроводжувалися пікантним доповненням: за їхніми умовами, КМС ОДКБ уперше умовно отримали мандат РБ ООН і діяли за призначенням у кризовому регіоні у взаємодії з місією ООН. Причому умови навчань особливо акцентували одержання мандата РБ ООН на проведення операції з підтримання миру на території умовної держави, яка не є членом ОДКБ, де розпочалися зіткнення між етнічними групами населення й органи державної влади повністю втратили контроль над ситуацією, що склалася. 

Якщо обрамувати ці не властиві миротворчості завдання стандартною інформаційною рамкою Кремля, ситуація дуже навіть скидатиметься на те, про що в щоденних новинах на російських телеканалах розповідають про Україну. До цього слід додати, що тодішній генсек ОДКБ генерал Бордюжа на навчаннях узяв під сумнів обов'язковість офіційного визначення статусу мандата ООН на операцію, сформулювавши досить розмите розуміння терміна «під егідою ООН». А потім жваво додав: «І представники ООН, і ми розуміємо сьогодні, що право на проведення миротворчої операції в нас є. Необхідне тільки відповідне рішення глав держав і Радбезу ООН, якщо ця операція проходитиме за територією держав — членів ОДКБ». Після цих слів стає ясно, що Кремль легко може змайструвати трафарет «миротворчого» сценарію для України як один з можливих сценаріїв в умовах протистояння з Заходом. А жонглювання правовими термінами вже не здається банальним чиновницьким словоблуддям і може бути застосоване для маскування реальних спецоперацій Росії в районах «життєво важливих інтересів».

Використовуючи політиків, дипломатів і спецслужби, Кремль готує ґрунт для легалізації своїх «миротворчих» планів. Найбільш сприятлива для Москви версія — отримати мандат РБ ООН, нехай навіть «заднім числом», після початку операції. Це, до речі, вигідно ООН, яка вже деградує. Таким чином вона здатна продемонструвати свою спроможність за гроші РФ. Росія сьогодні йде шляхом нав'язування цієї ідеї. Імовірність її продавлювання в РБ ООН залежатиме від загальної геополітичної панорами, де титульним місцем має стати новий формат відносин із Вашингтоном. Фінансування — важлива обставина для Організації об'єднаних націй, і можна не сумніватися, що Путін для вирішення подібного завдання знайде необхідні сотні мільйонів доларів. 

 Якщо не вийде з ООН, Кремль намагатиметься отримати мандат ОБСЄ (де вплив РФ теж значний), ні — почне нав'язувати «миротворців ОДКБ». Як форму шантажу — «або місія ООН, де розділимо вплив, або місія ОДКБ, де все вирішимо по-своєму». Не факт, що кремлівська «миротворча ідея» буде реалізована, але її можливе впровадження є очевидною загрозою, якої не можна ігнорувати.

Слід зазначити, що 2017 року різко активізовано військове співробітництво в рамках ОДКБ з «миротворчим» контекстом, яке у бойовій підготовці представлено стратегічними комплексними навчаннями сил ОДКБ «Бойове братерство-2017». Серед іншого, вони акцентують увагу саме на питаннях «постконфліктного врегулювання шляхом проведення операції а підтримання миру в державі, яка не входить до складу ОДКБ».

Хоча парадні картинки з чергових навчань «миротворців» ОДКБ не можуть приховати реальних протиріч власних інтересів «союзників» по організації, є  реальні ризики втягування держав колишнього СРСР у нові конфлікти під виглядом реалізації «миротворчості». На користь такого висновку — готовність Білорусі брати участь у спільних з РФ військових заходах. Наприклад, у вересні 2017 р. на території Республіки Білорусь відбудуться спільні стратегічні навчання збройних сил РБ і РФ «Захід-2017». А на початку березня 2017 р., попри зростання напруження у відносинах Москви й Мінська, у Псковській області РФ відбулися спільні російсько-білоруські військові навчання з десантуванням і бойовою стрільбою. Знову ж таки, на навчаннях було задіяно бойові літаки Су-27 і нові вертольоти вогневої підтримки Ка-52, а також обкатувалися новітні засоби зв'язку, комплекси розвідки й управління «Стрелец», які входять у нове бойове екіпірування «Ратник». Загалом російсько-білоруське військове співробітництво помітно активізувалося в 2017 р., у тому числі в рамках ОДКБ. 

Беручи до уваги розгортання потужного угруповання російських військ уздовж російсько-білоруського державного кордону, а також його оснащення новітніми озброєннями (планується поставка танків Т-14 «Армата» і бойових машин «Курганец»), для Києва актуальною була б ревізія підготовки оборони в сучасних умовах. Як очікується, реанімовану 1-шу гвардійську танкову армію Західного військового округу РФ буде остаточно розгорнуто до середини 2017 р. Якщо додати до неї потенціал спільного «російсько-білоруського угруповання», військові ризики для Києва істотно зростають, безвідносно до ситуації на міжнародній арені. Не зважати на близькість цих вимуштруваних, інфікованих шовіністськими ідеями угруповань до уразливих і мало захищених північних кордонів України, та й безпосередньо до Києва, як мінімум непередбачливо. 

Так, ідеї Путіна тупикові, оскільки випливають з ущербної, хворобливої мотивації. Так, Росія балансує на межі й ризикує багато чим, можливо, на карту поставлено майбутнє мільйонів росіян. Однак в умовах ослаблення Європи і надто неповороткої бюрократичної машини НАТО амбіційні рішення хазяїна Кремля можуть виявитися ефективною гібридною відповіддю на поглиблення протистояння з Заходом. Якщо Україна не зробить посилення оборонного потенціалу та підготовку оборони першим і фундаментальним пріоритетом розвитку держави. Було б не об'єктивно стверджувати, що на Банковій не помічають зростаючих загроз. Навпаки, саме цього тижня президент Порошенко зауважив, що «воєнна загроза походить не тільки з окупованих районів Донбасу, вона нависає по всій лінії кордону з Росією». Він додав, що витрати на оборону доведено до 3,2%, «і не виключено, що цю частку доведеться ще збільшувати». Небезпека лише в тому, що між ухваленням і реалізацією рішення може бути надто довга дистанція.