Затримці авіарейсів, поломці літаків чи банкрутству туроператорів консули не зарадять

Ну, і час від час в ситуаціях, що очікувано призводять до проблем для пасажирів, згадують «незлим-тихим словом» консулів: мовляв, нічого не зробили для нас. Найчастіше це дуже несправедливі нарікання.

По-перше, відсутність консула в аеропорту зі страждаючими пасажирами зовсім не означає, що він нічого для них не робить.

По-друге, а хтось поцікавився, а що саме може зробити консул в таких випадках?

Ось, наприклад, якщо десь блукаючи екзотичними базарами ви отруїтесь, або якщо якийсь нечесний торговець обважить вас чи втюхає якусь неякісну дурничку – ви кличете консула?

Думаю, що при доброму розумовому здоров’ї – ні.

А ситуація, коли ви сплатили за відпустку, а далі щось пішло не так – не той готель, невчасно прилетів літак і т. д. – з правової точки зору абсолютно аналогічна вашому гіпотетичному конфлікту з нечесним крамарем на базарі.

Як правило гроші за подорож сплачуються в Україні. Ніякого впливу на українські господарюючі суб’єкти консули не мають. І це добре. бо інакше усі б вони відпочивали б безкоштовно. Дзвонити, цікавитися, запитувати, пробувати вимагати – це все консул природно, що може. Цим, до речі, найчастіше і займається тоді, коли обурені пасажири в аеропорту вимагають його присутності. Але в такі хвилини людям більше потрібні «шашечки, а не їхати» – аби на когось вихлюпнути незадоволення.

Але усе це – дзвонити, цікавитися, запитувати, пробувати вимагати з української компанії туроператора чи авіакомпанії консул може рівно стільки, скільки дозволить ця компанія. Відповідь може бути (і дуже часто буває) простою – це наші пасажири\клієнти, ми цим займаємось, ви нічим допомогти не можете, то ж і не втручайтесь.

Талант дипломата може часами виручити і допомогти. Але знову ж таки, це лише якщо на іншому боці телефона/скайпа буде бажання спілкуватися.

В країні перебування можливості консула не набагато більші.

Консул абсолютно точно не може помахом чарівної палички чи Консульського статуту повернути когось додому.

Ну, бо якщо б у наших консулів були такі повноваження, то, не виключено, що український бюджет кожного року банкрутував би, оплачуючи дорогу різного роду приватно подорожуючим. Не закладається в наш бюджет (бюджети посольств України закордоном) кошти для оплати авіабілетів тим, у кого під час відпочинку щось пішло не так.

Відпочинок – річ приватна (ну, тільки якщо не президент на Мальдівах чи генпрокурор на Сейшелах), держава в цьому питанні ніяких функцій не має.

Та й наскільки правильно передбачати кошти на авіабілети відпочиваючим в Таїланді чи Тунісі, коли їх вартість цілком окуповує 2-3 тижні відпочинку в якомусь санаторії для громадянина України з провінції, який в житті далі свого обласного центра не був?

Так, коли мова йде про надзвичайні події – теракт, війна, масові заворушення, техногенна чи природна катастрофа, коли велика кількість наших співвітчизників стають фактично заручниками обставин, можливості виїхати обмежені, а їх подальше перебування у країні пов’язане з ризиком для життя – тут держава втручається. Рішення про евакуацію, яку спершу рекомендують, а далі і реалізують, виконуватимуть консули. Але при цьому цілий Кабінет міністрів України своїм рішенням затвердить видатки і джерело їх покриття.

Посольства чи консульства раз на рік можуть надавати громадянам України одноразову матеріальну допомогу у розмірі до 50 відсотків добових, встановлених для відповідної країни постановою Кабміну – залежить де, це від 25 до 45 доларів. Гуляйте!

Як правило, ці кошти надаються лише тим, хто потрапив у серйозну халепу – все вкрали, знищили речі і т.д. Ці кошти консул теж не носить в широкій кишені. Громадянин України для їх отримання має подати заяву, мають докладатися матеріали, що підтверджують надзвичайні обставини, заява має бути затверджена керівником консула, громадянин має розписатися за отримання цієї допомоги.

Тому, якщо вам справді припече, держава в особі консула почне чухатися і ворушитися. Бюрократія ніде в таких обставинах не виглядає добре, але вона пов’язана з необхідністю контролювати, що державні кошти хоч консули не розкрадають і не тринькають на що завгодно.

Коли мова йде про банальну комерційну суперечку, невиконаний контракт або щось інше, що призводить до багатогодинного чи навіть багатоденного стирчання в аеропорту, консул може поспівчувати і закликати до совісті тих, хто мав би допомогти. Слід сказати, що іноді навіть це допомагає.

Але значно краще ретельно готуватися до поїздки: перевіряти кому ви платите, яку відповідальність вони перед вами несуть, як діяти в разі виникнення проблем, з ким контактувати. Мати з собою літр води, а на картці суму, якої буде в день вильоту достатньо, щоб сплатити при форс-мажорі за окремий білет – теж допомагає.

А можна сидіти в душному аеропорту і вимагати консула. Це теж іноді допомагає.