Погана міна Путіна

Якщо зустріч не відбудеться найближчим часом, скоріш за все Путін просто похоронить «мінські домовленості».

Вчора відбулась зустріч Макрона та Путіна, на якій заявлено про необхідність інтенсифікації мирних переговорів по Україні. Ну нічого дивного, що двоє з чотирьох учасників мирних переговорів, один з яких створив проблему, домовлялись про Україну. Ми вже до цього звикли. Навіть з відкритими ротами чекали на те, що здорові дядьки за нас щось порішають. Особливо порадувало – «зверніть увагу на обличчя Путіна, як його покрутило після слів Макрона».

Не забуваємо, що Путін – розвідник і його роками вчили не просто «тримати обличчя», коли отримуєш негативну інформацію. Його вчили підігрувати мімікою так як він бажає щоб його зрозуміли. Єдине, від чого його могло спонтанно поплющити обличчя фюрера – це від надмірної дози «молодильних» препаратів. Але у цілому - це не той випадок, коли «у тебя скучное лицо, тебе никто денег не даст».

Не будемо забувати, що остання зустріч лідерів держав і Росії у «нормандському форматі» відбулась ще 16 жовтня. Коли буде наступна – невідомо. Але, відомо, що всі спочатку вичікували результатів виборів у Франції. Спочатку – у надії, що на зміну Олланду прийде прийнятніший Росії кандидат (а шанси були). Тепер – на «нормандський формат» тиснуть парламентські вибори у Франції (червень) та Німеччині (вересень). До речі, у березні 2018 року – «вибори» Путіна. Всі ці вибори так чи інакше спливатимуть на формат «нормандської четвірки».

Найоптимальніший варіант – провести зустріч «нормандської четвірки» до 18 червня – до другого туру французьких парламентських виборів. З умовою, що певні результати від цієї зустрічі можуть прояснитись до вересня – до парламентських виборів у Німеччині. З одного боку, це покаже чи дійсно відбулись певні домовленості щодо України на зустрічі Макрона та Путіна. Особливо, якщо Путін не буде активно спонсорувати опонентів Макрона. З іншого боку, щонайменше за два місяці до волевиявлення у ФРН, питання України уже мало цікавитиме і німецького виборця, і Меркель.

Фактично, і для Макрона, і для Меркель поки що важливо довести дієвість «нормандського формату», а для цього необхідно, щоб відбулись певні просування у мирному процесі. Зараз ще існує «люфт» для поступок з боку Росії, які б не особливо били по її інтересам. Це – і визнання «документів республік», і націоналізація українських підприємств, і доступ місії ОБСЄ до пунктів пропуску на кордоні з Росією. Але – питання у тому, що Путін отримає взамін?

Чи готова українська сторона виконувати «мінські угоди» у послідовності яка влаштовує росіян? Чи готова українська сторона до визнання керівництва «республік» як повноцінних переговорників?

І не варто забувати – за півроку до виборів у Росії шанси досягти хоча б якихось результатів значно знижуються. Агресія, військова перемога, а не мирні переговори більшою мірою влаштовують російського виборця. Більше того, будь-які компроміси з Україною взагалі перестануть бути можливими після путінських виборів. По-перше, ми традиційно не визнаємо їх результати (бо Крим). А по-друге, будь-які поступки на передодні власних перевиборів не дозволить уже Порошенко.