З України піде хвиля майбутнього визволення Білорусі

Героїчні ЗСУ та наші бойові командувачі ламають усі прогнози. Уже мабуть разів десять. Бо є арифметика, а є сила духу.

У перші дні війни, коли визнані світові аналітики та розвідки давали нам 72 години, вони ж були праві. Бо знали, що проти арифметики не попреш.

Та й узагалі – хіба можна протистояти рашистській армаді? А виявилося, що можна. І перемагати її можна, і гнати куди подалі.

Так і зараз, аналітики беруть до рук порівняльні таблиці, вираховують оту перевагу в п'ять до одного й роблять абсолютно логічний висновок, що от зараз то вже справа зовсім погана, буде оточення, критичні обставини...

А в нас єдине оточення в Маріуполі й те стало можливим виключно через дуже високу зраду на Херсонщині. Та й там уже порушені всі аксіоми можливостей війни

У чому секрет перемоги? Найперше – в силі духу народу. Він може дуркувати, бути дуже безвідповідальним. У ньому й зараз предостатньо погані, яка лише затаїлася. Але лицарів, козаків, січових стрільців, упівців ніколи не було надто багато. І сьогодні наша власна арифметика дає мабуть найвищий відсоток лицарства за всю кількохтисячолітню історію Руси-України.

Але зараз хочу зробити дуже крутий віраж до іншого народу, який, згідно норм міжнародного права, сьогодні перебуває з нами у стані війни. Ні, не про росіян.

Я про білорусів. Вони не зупинили окупацію своєї країни й не змогли зашкодити вторгненню із своєї території. Маємо за що озлобитися, а насправді – лише відчуття жалю та співчуття.

А я ж вам нагадаю, що стартували ми з різних позицій. Не дивуйтеся, але вони з кращих.

Українці в 1991-му обирали Кравчука, який заклав основу всі тих бід, що нині обернулися на велику й криваву війну. А в Білорусі обрали хоч і посткомуніста, але справжнього демократа й патріота Шушкєвіча. І реформи в них стартували, коли в нас лише йшов дикий дерибан усього спадку червоним директоратом. І зуби москві показували та вказували на своє місце, коли наші дупу лизали, підписували нульові варіанти, базування ворожого флоту, роззброєння тощо.

А потім щось зламалося

Так само, як у нас в 2019-му. Повелися на гарні фрази про боротьбу з корупцією, якої в них було менше, ніж у будь-кого із сусідів. Що було далі, переповідати зайве, самі бачимо.

Я про інше – про мудрість і пасіонарність. Білоруси часом виявлялися мудрішими – визнати помилку й забажати її виправити цілим народом – це дуже серйозно. Минулі вибори були реальним вотумом недовіри диктатору лукашенці.

Але мудрість без пасіонарності завжди програє. Бо зло незмінно буде захищатися й перейде в контрнаступ, а чи готова захистити себе демократія й свобода? У нас жоден Майдан не мав такої підтримки, як тодішні виступи білоруської опозиції.

Але не вистачило одного – сили духу й готовності перейти межу мирного протесту та вийти на справжню боротьбу. А ще купа кликуш із демтабору: «У нас мирний протест, ми не майдануті,чекаємо на підтримку від путіна, це не революція, чекаємо на підтримку від путіна, ми краще ліхтариками в небо посвітимо».

У нас в 2013-14 теж був «мирний протест», але з барикадами, бруківкою та коктейлями молотова. а у всьому іншому – дуже навіть «мирний».

Але зараз народжується новий феномен – бойовий дух Білорусі

Він формується в Україні. Спершу Білоруський батальйон імені Кастуся Каліновськага, зараз уже Білоруський полк «Пагоня».

Хочеться вірити, що до кінця війни вже визріватиме перша білоруська армія світла проти пануючої поки в Мінську пітьми. Для білорусів навіть позитивом могло б стати, якби лукашенка таки кинув свої бригади в Україну. Їх мотивованість на війну проти України була б нульовою, а от у свою армію спротиву після розгрому й дизертирства та здачі в полон перейшли б дуже багато.

Важливо, щоб після нашої перемоги московські кроти на Банковій не заблокували розвиток білоруської армії в Україні. Є сподівання, що ті, хто нам сьогодні дуже сильно допомагають, не дадуть цього зробити, бо після заяв таргана, що він готовий у себе розмістити рашистську ядерну зброю, ця земля стала додатковою проблемою.

Тому, коли дуже хочеться пройтися по «безхребетних бyльб@ш@x», просто затримайте видих і скажіть добре слово про гідних побратимів-сябрів, які вже сьогодні жертвують життями за нашу свободу.

Бо саме з України піде хвиля майбутнього визволення Білорусі тими, хто вже не стане світити ліхтариками в небо.