Філософсько-емоційне, або Вова, ти Україні не потрібний

Збройні Сили будь-якої держави, як і інші силові структури, існують для того, щоб захищати незалежність, державний суверенітет, територіальну цілісність, права і свободи громадян...

Також, обов’язком будь-якого Громадянина є відстоювати свої права і свободи, а також захищати свою державу. Тим більше, такий Обов’язок мають державні керівники.

Таким є вищий закон, який нам послав Бог, хай святиться Ім’я Його, і такими є положення конституцій - основного людського та національного закону. У цьому випадку – Конституціі України...

Як же ж «милозвучно», на цьому тлі, лунають слова про «мир» України з катами і вбивцями українців.

І промовляє їх той, хто граючи долями людей, за допомогою кровопивць-олігархів, зайняв посаду Президента України і Верховного Головнокомандувача; той, хто ніколи не бачив смерті своїх побратимів, які загинули на війні; той, хто не гідний і волосинки кожного українського Бійця; той, хто на олігархічних грошах опанував приземлені інстинкти юрби, використав простий люд і тепер зі свого  ефемерного ліцедейського «трону» сміється в обличчя тим, хто за нього в надії, або безнадії, віддав свої голоси.

Демократія, бл@дь.

Він говорить про 90 днів без бойових втрат... Він говорить, що «бачить мир в очах путіна», він говорить, що врятував українців від пандемії. Він говорить, що...

Врешті, все, що він говорить немає ніякого значення. Бо виконувати місію президента України під час Війни за Незалежність і грати роль президента – це не одне й теж.

Перекладати відповідальність за долю Держави на плечі наших дітей і онуків, проголошуючи ефемерні «перемир’я» і прирікаючи наших нащадків гинути в обороні України через п’ять-десять-двадцять років; дозволяти ворогу у повний зріст гуляти по українській землі; давати можливість путінським колаборантам панувати у  інформпросторі та бізнесі України; руйнувати економічну базу; демотивувати захисників Держави; грабувати, під виглядом ремонту доріг, під час пандемії, коронавірусний фонд; бути нікчемою у всіх відношеннях – це твоя справжня крива доріжка, Вова...

Але це не шлях української нації!..

Я дуже не хотів би, щоб мою Батьківщину знову потрясли революції, повстання, перевороти...

Я, справді, дуже хочу миру, стабільності та процвітання своєї Держави. Хочу, щоб Українці стали господарями своєї долі на своїй землі... І прагну Перемоги України.

Я розумію, що за півтора роки при владі, ти нічого не зробив для цього. Тому, Вова, забирайся геть зі своєї посади і йди, поки що, з миром.

Ти, Вова, Україні не потрібний.

Зе_End