Допомога ближньому не вимагає схвалення оточуючих

В очах Божих не має значення зовнішній розмір жертовності, бо Господь дивиться не на зовнішнє, але бачить істинну сутність.

Це добре показав Спаситель на прикладі вдовиці, яка поклала у церковну скарбницю лише дві лепти, тобто дві найдрібніші монети. Її пожертву Син Божий оцінив як найбільшу, бо інші давали лише певну частину від свого багатства, а вдовиця від серця віддала для Бога все, що мала.

Тому будь-яка допомога, яку ми можемо надати, щоби полегшити життєві обставини ближніх, навіть якщо це і кухоль води, даний спраглому, навіть якщо це шматок хліба чи кілька гривень – не залишиться без нагороди від Господа.

Водночас ми маємо вагоме застереження від Бога: «Не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя» (Мф. 6: 1-3).

Тобто милосердя наше не повинно бути показним, демонстративним. Воно не повинно ані зовнішньо, ані навіть в думці нашій бути спрямоване на те, щоби отримати похвалу від людей.

Бо так само, як за одну роботу не платять двічі платню, так і нагороду за добрі справи людина має лише одну. Якщо хто робить добрі справи заради слави від людей – такі вже мають свою винагороду в цій славі. Але цінуючи людську швидкоплинну славу, вони втрачають справді цінну нагороду – ту, яку у вічності Бог обіцяє щирим жертводавцям.

Тож, дорогі брати і сестри, бажаю всім нам, за настановою апостольською, сіяти добрі справи щедро, а не скупо, бути милосердними і жертовними, як навчає нас Писання. Щоби в час Страшного Суду нам почути від Христа не слова осудження, але слова радісні: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене» (Мф. 25: 34-35).