Мовчання Зеленського. Чи можна було попередити українців про війну?

Отже, вони знали.

Але не вірили західним партнерам і розвідкам, знущалися над ними, називаючи панікерами.

Вони прийняли рішення, що українське суспільство незріле, не готове до серйозної розмови і важкої інформації і з ним треба поводитися, як з інфантильною дитиною, годуючи популізмом і брехнею, відосиками замість чесної інформації про серйозність загроз, аби в людей було право вибору для себе і своїх дітей.

Ми десятки разів просили про зустріч Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Адже всі президенти мали діалог з парламентом. Ми пропонували обговорити безпекові виклики і підготовку краіни до можливих загроз. Але єдина така зустріч відбулася вже після вторгнення.

Вони обрали схематоз, а не безпеку. Бюджет 2022-го голосувалася як бюджет доріг, а не країни, якій загрожує смертельна небезпека. Там не врахована жодна позиція щодо необхідності посилити ЗСУ.

Прикро, за цей бюджет голосували не лише слуги, а й інші фракції, які за часів Петра Порошенка жодного разу бюджет не підтримували.

Востаннє наші пропозиціі щодо збільшення фінансування армії за рахунок секвестру і перерозподілу відверто корупційних норм на потреби ЗСУ монобільшість відкинула 23 лютого…

Президенство – це дійсно тяжка ноша, і ніхто з нас, насправді, не знає, як правильно було сказати суспільству про рівень загроз і можливе вторгнення.

Я пам’ятаю, як Зеленський в якомусь іншому інтерв’ю проговорився про можливість захоплення Харкова і яку хвилю обурення і хейту це викликало, ми теж тоді його критикували.

Я дійсно розумію, що ворога треба зустрічати з холодною головою, а не в паніці, тому моє питання до президента Зеленського не в тому, що не попередив, а в тому, що країна не готувалася. Що закон про ТРО прийняли в останню хвилину і в окупованих регіонах навіть не встигли створити ТРО.

Що СБУ і контрозвідка ганяли за Порошенком і опозицією, а не вичищали колаборантів, які вже готували хліб/сіль зустрічати ворога.

Січень-лютий були місяцями судилищ, хоч тоді ми мали б разом не під суди ходити, а рити окопи під Києвом. Ми б з розумінням поставилися до попередження про рівень загроз, адже для нас війна почалася в 14. Ми б простягли президенту руку допомоги, як зробили це в перші хвилини після вторгнення.

Ну й про боязнь, що люди втечуть – виїдуть.

Минулорічний День Незалежності ми з фракцією зустрічали на Хрещатику, поряд з простими киянами і військовими. До крові стерли долоні, аплодуючи нашим воінам, яких нагороджували. На військовому параді йшла техніка, створена і відремонтована за часів нашої політичної команди. Новенькими були тільки автозаки… це про пріорітети.

Й ось на Майдані до нагородження запросили Монатіка… Ви не уявляєте, яке обурення тоді це викликало серед військових поряд. Бо яке відношення всі ці Потапи мали до військового параду? Іх можна було нагородити на Банковій, і палаці Україна, та де завгодно.

Але це і була філософія і пріорітети. До речі, а де всі ці вони зараз? Положинський, Фома, Антитіла – в ЗСУ! За що їм доземний уклін. Вакарчук, Жадан – іх внесок в майбутню перемогу неоціненний, бо вони піднімають дух людей.

А де всі ці люди, які з ранку до ночі сиділи в усіляких журі і формували музичний смак українців?

Й тоді ж над Хрещатиком востаннє пролетіла наша Мрія, махнувши нам крилами…

Чому ви не евакуювали її? Чому не евакуювали музейні цінності? Картини б прийняли то з вдячністю, без паніки. Але влада закопала мільярд в російськомовний канал ДОМ.

Примітно, але це останнє інтерв‘ю штатні боти Банкової, які славлять кожен владний чих, чомусь не розганяють.

Зараз варто зробити висновки з помилок. Перестати чморити волонтерів і опозицію, які ці помилки зараз виправляють, допомогаючи в забезпеченні Армії.

Перестати блокувати про це інформацію в так званому марафоні, бо це демотивує і принижує мільйони українців, які не втекли.

Дотримуватися справжньої, а не фасадної єдності.

Вірити партнерам, ЗСУ і українцям.

Негайно розпочати діалог з усіма парламентськими фракціями. Нам як ніколи потрібна довіра і єдність, це працює на перемогу.

Нам потрібно думати разом над серйозністю викликів в економіці і інших сферах.

Нам потрібно разом всіма силами допомогати ЗСУ.

Про інще поговоримо після перемоги.