Вибори-2019: найбільшою загрозою для України є обрання проросійського президента

Надто легковажно вважати єдиною і найбільшою загрозу обрання проросійського Президента.

По-перше: ми живемо в парламентсько-президентській республіці. Попри суцільний політичний склероз, варто пам‘ятати про протистояння між Президентом Віктором Ющенко та ВРУ!

По-друге: не варто недооцінювати кремлівську братву. Бити вони будуть по всіх можливих напрямках, а не лише по постаті Президента.

Отже, сьогодні я бачу такі ймовірні загрози державності:

• після оголошення результатів першого туру цілком ймовірним є невизнання цих результатів певними політичними силами.

Не випадково останні тижні з усіх розеток ллються тези про «підкуп», «масові фальсифікації»,«сітки» і таке інше. Таким чином виборцю намагаються втюхати тезу: за будь-яких обставин, вибори будуть сфальсифікованими. Ці тези ллються як з українських, так і з російських ЗМІ.

Після оголошення результатів, дехто може заволати: «Фальсифікації! Ми ж попереджали!». І не має значення, було це насправді, чи ні. Головне - підготувати «електорат».

Окрім того, зверніть увагу: акцент робиться на фальсифікації з боку влади! Наче опозиція у нас - білі янголи...

Ця загроза, на мою думку, найбільш небезпечна саме в першому турі, коли розрив між кандидатами достатньо невеликий, і можно, розмахуючи одним зіпсованим бюлетенем, стверджувати про його «доленосність».

Значимими, в цьому контексті, є дві заяви від «За життя»:

• Ми готові до об‘єднання з «Батьківщиною» (Ю. Бойко)
• Ми готові невизнавати результати виборів (В. Медведчук).

При такому напруженні, припускаю, у деяких політиків може виникнути бажання до підняття градусу до найвищого рівня - акції громадської непокори, політичні заяви підконтрольних громад, різного роду судові позови.

Після першого туру, цей сценарій може бути розіграний і під час другого туру виборчих перегонів.

Другий напрямок удару - парламентські вибори.

З великою долею ймовірності, росіяни спробують скористатись довічною нездатністю наших «демократів» домовлятись. В тому випадку, коли прокремлівські сили зможуть завести в Раду достатньо потужну фракцію, вони почнуть грати на внутрішній слабкості більшості «демократичних» фракцій, схиляючи їх до утворення чергової «ширки» (досвід є).

Успіх такої стратегії може привести як до виникнення протистояння між Президентом та Парламентом, так і до спроби чергового развороту держави в бік «восточно-европейской Швейцарии». Сьогодні це вважається неймовірним. А дарма...

Візит Бойка з Медведчуком до Кремля показав наочно ще один вектор: економічний.

Переконаний: відтепер «Газпром» буде затягувати переговори з НАКом що до транзиту. Мета? З одного боку - продемонструвати «недоговороспособность Киевской хунты», натомість пропонуючи «адекватних перемовників» в особі Бойка; з другого боку - затягування переговорів має викликати занепокоєність з боку ЄС. На тлі активізації проросійських лобістів, ЄС може почати тиснути на Київ, спонукаючи його до поступок росіянам.

Отже, пік майбутнього ймовірного загострення має прийти на листопад-грудень 2019 року. Хоча, це зовсім не означає, що до того часу Кремль буде мовчки спостерігати.