Як у 2014-му не відбувся штурм Лаври

Ніколи не забуду вечір кінця лютого.

День-два після втечі Януковича.

Мережами пішла гуляти інформація: монахи Києво-Печерської Лаври готують до вивозу в Росію святині та церковні скарби. Зібрався мерщій на Печерськ.

Спочатку людей було кілька десятків. Міліції - кілька чоловік.

Монахи, закривши ворота, почали бити в набат. Хоча, ніякого напливу захисників РПЦ не спостерігалось.

Почали підходити люди з Майдану. Натовп потроху зростав.

Хтось сказав:

- Є й інші виходи, через які вони можуть чкурнути!

Організувались групи патрулювання та перекрили всі входи-виходи. З‘явився чоловік в рясі й почав закликати до штурму Лаври.

Я був разом з Олександр Рудоманов (LB) і Сашко теж має пам‘ятати той вечір.

Напруга серед людей зростала: почали обговорювати сценарії майбутнього штурму...

Але, щось в мене всередині клацнуло:

- Не треба ніякого штурму! Нам ще тільки релігійних чвар не вистачає!

Домовились з правоохоронцями: разом з ними піти і перевірити що відбувається всередині Лаври.

Через деякий час повернулись «делегати»: ніякого двіжу на території не бачили.

Набат продовжував свій заклик.

Домовились: монахи припиняють свій дзвін серед ночі; ніхто штурмувати Лавру не буде; патрулі перекриють всі входи-виходи разом з міліцією.

Так і зробили...

Зараз я повністю поділяю тезу В'ятровича:

- Ворога треба добивати. А ми не добили...

Якби була можливість повернути той вечір... діяв би інакше!