Техніка на консервації. Чому вона не допоможе Росії

Свого часу я служив в Радянській армії. Два роки за призовом. Армійська спеціальність моя була «механік-водій». При чому водійських прав я не мав і керувати машиною не вмів. Проте моя штатна посада була саме такою, бо була вільна вакансія.

Була за мною закріплена і машина – тентовий ЗІЛ для перевозки особового складу. ЗІЛ цей стояв у боксі на консервації і під час бойових дій я мав вивести його з боксу та прямувати, куди накажуть.

Однак ця машина ніколи з боксу не виїжджала. Раз на пів року її намагалися завести, але даремно. Наш командир мріяв лише про те, що перевіряючому офіцеру стане розуму не звертати увагу на боєготовність машин з консервації. Бо з десяти машин з боксу не могла виїхати жодна. Машини для перевіряючого ока були ретельно пофарбовані, помиті, гума була вичорнена…

Це я до того, що Російська армія хоче поповнити склад діючої армії технікою зі «зберігання». Я думаю що великою мірою це ті самі ЗІЛи, двигуни яких ми даремно намагалися завести 35 років тому. Навіть якщо трохи новіші, все одно я вірю оцінці наших військових, що боєготових з них – одна на десять.