Вибір між книжкою і пляшкою, або Чим мав би перейматись міністр культури

У Міністерства культури є два напрямки, які сильно відрізняються одне від одного. Це утримання культурної інфраструктури – всі ці філармонії, національні колективи, бібліотеки і так далі. Тобто те, що треба утримувати, опалювати, платити зарплати і так далі. А друга частина – це мистецька. Міністерство культури повинно від держави заохочувати створення повноцінного національного культурного продукту.

На місці міністра культури я би звернув перш за все увагу на питання, а де ж межа відповідальності Міністерства культури. Безумовно, міністерство не управляє кожним кінотеатром чи клубом. Тому що цим займається місцевий бюджет. Міністерство культури тільки впливає на них. З іншої сторони воно несе відповідальність за те, щоб у людини був вибір між книжкою і пляшкою, чи між пляшкою і кіно.

І от саме розмежування цих функцій, переведення Міністерства культури в контрольний орган стосовно місцевої культурної інфраструктури і його поліцейських культурних функцій – це перше, що треба зробити, щоб зекономити.

Що ж до творчої частини, то тут треба шукати союзу з культурними, благодійними і рештою грантодавців для того, щоб розподілити навантаження на фінансування глобально-культурної діяльності між благодійниками, громадськістю і державою. Правильне управління в цьому напрямку теж дозволить скоротити видатки. І, звичайно, скоротити апарат хоча б відсотків на 50. Це теж дасть ефект.