«Гібридна дипломатія» Лаврова: навіщо Москва легітимізує «Талібан»?

В Кремлі вирішили піти на безпрецедентний крок, доручили міністру закордонних справ провести публічні переговори з представниками забороненої у Російській Федерації терористичної організації «Талібан».

Росія, проводячи міжафганські консультації за участю «Талібану», застосовує «гібридну дипломатію», таким чином фактично легітимізуючи талібів і визнаючи їх переговороспроможними на рівні з законним афганським керівництвом. І все це відбувається на фоні того, що сам «Талібан» не визнає уряд Афганістану законним.

Міністерство закордонних справ Росії заявило, що представники Афганістану, Індії, Ірану, Казахстану, Киргизстану, Китаю, Пакистану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та США були запрошені на зустріч у московському «Президент-Отелі».

І як наголосив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров: «Ми вітаємо присутні тут делегації Вищої ради миру Афганістану і руху талібів. Їх участь у сьогоднішньому заході покликана стати важливим внеском у формування сприятливих умов для початку прямих переговорів між урядом, рухом талібів і представниками широких суспільно-політичних кіл країни».

Виглядає на те, що Росія робить спробу домовитися з терористами, в намаганні якщо не взяти їх під свій контроль, то хоча б спробувати негласно координувати їхні дії. Переводячи цим ситуацію в Афганістані в потрібне для себе русло.

Не виключено, що Москва таким чином готує зміну режиму в Афганістані і прагне змістити ситуацію там так, щоб привести до влади своїх маріонеток, як це вже було після військового вторгнення СРСР в 1979 році.

Крім всього іншого, ця зустріч російського міністра закордонних справ з вождями ісламської терористичної організації «Талібан» продемонструвала, що у путінської влади немає жодних моральних обмежень. Оскільки, коли до Москви офіційно запрошують міжнародних терористів, то чого ще можна чекати в майбутньому від кремлівців?

І хоча глава МЗС РФ Сергій Лавров закликав не використовувати Афганістан в якості «поля для ігор в геополітику», саме такі цілі насправді переслідує Москва, прагнучи закріпити свої впливи в цій країні і розбурхати там ще більші політичні пристрасті, таємно давши на це свою згоду «Талібану».

Та кремлівські наміри викликають скептицизм у афганського керівництва. Адже подібний «саміт миру» не здатен перетворитися на стійкий процес, очолюваний Москвою. У цьому сенсі позиція Кабулу і Вашингтону залишається незмінною, мирні переговори повинні вестися самими афганцями.

Позицію американців з цього питання чітко визначив заступник речника Державного департаменту США Роберт Палладіно: «Сполучені Штати вважають, що всі країни повинні підтримувати прямий діалог між урядом Афганістану і талібами, щоб покласти край війні. Але жоден уряд, включаючи Росію, не може замінити афганський уряд на прямих переговорах з талібами».

Ця позиція США не стикується з позицією «Талібану», який виступає проти переговорів з Кабулом, замість цього наполягаючи на переговорах з Сполученими Штатами, оскільки таліби переконані, що афганський уряд є маріонеткою Вашингтону. Представник талібів Забіулла Муджахід заявив, що їх довірені особи в Москві не будуть проводити «будь-які переговори з Вищою радою миру Афганістану». У «Талібані» вважають, що ця конференція «не стосується переговорів з будь-якою конкретною стороною», а спрямована на «всебічні дискусії щодо мирного врегулювання афганських негараздів та припинення американської окупації».

Самі ж американці не виключають того, що пошук мирного процесу потрібно шукати на всіх напрямках. Так у жовтні посланець США на мирних переговорах в Афганістані Залмай Халілзад, зустрічався з талібами в столиці Катару Доха. Після цього представники «Талібану» заявили, що обидві сторони «погодилися продовжувати такі зустрічі».

Про наміри Америки знайти ключ до вирішення афганського питання свідчить те, що Залмай Халілзад з 8 по 20 листопада здійснює політичне турне до Афганістану, Пакистану, Об’єднаних Арабських Еміратів та Катару.

У цей же час відбувається сплеск насилля з боку «Талібану», який отримує різними шляхами російську зброю і намагається використати на свою користь зштовхування інтересів США і РФ навколо Афганістану. Тому закінчення цієї проксі-війни на афганській території, як мислиться талібами, може бути прийняте лише у тому разі, якщо після цього їм вдасться отримати владу.

З іншого боку, Москва сьогодні знаходиться в такому геополітичному угарі, що після України і Сирії, вона цілком здатна напряму втягнутися в афганський конфлікт. Забувши про уроки минулого і одну з причин того, чому розпався СРСР.

Хоча Росію може спровокувати на відкрите втручання в Афганістані і те, що США й досі не вдалося переломити ситуацію на користь законного уряду. Тому московська зустріч сигналізує про повернення Росії до дипломатичного авангарду в афганських справах. Адже це вперше, коли Москва запросила своїх історичних ворогів, талібів. Проте ні США, ні афганський уряд не хочуть, щоб дана російська ініціатива переросла в реальну позиційну перевагу, оскільки не бажають аби це призвело до руйнування їхніх власних зусиль у переговорах про мир в Афганістані.

Між тим, нарощення бажання Російської Федерації більше втягнутися в афганське протистояння можна пояснити й іншими причинами. Кремль лякає поширення ісламського фундаменталізму на російські терени. А враховуючи, що середньоазійські держави, які колись були радянськими республіками, не дуже стабільні і те, що вони й досі не змогли знайти жодної життєздатної ідеології, яка здатна протистояти впливам радикальних мусульман, в Росії бояться поширення звідти на автономні республіки Кавказу ісламістських впливів.

Внаслідок російського завоювання в ХІХ столітті і таджицької громадянської війни, яка спалахнула на початку 90-х років, багато таджиків емігрували до Афганістану. Зараз таджики складають понад 25 відсотків населення Афганістану, а гори Паміру є потенційним джерелом фундаменталізму. Тому в Росії вбачають загрозу проникнення на її територію ісламського фундаменталізму через країни Середньої Азії. Москва не хоче, щоб ісламістські рухи досягли таких потенційно вразливих точок, як Чечня, Татарстан, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія чи Карачаєво-Черкесія.

Росія має чисельне мусульманське населення і її південний кордон – довга дуга з мусульманських країн. І від стабільної ситуації в Афганістані багато в чому залежатиме, чи ці держави приймуть моделі поміркованих ісламських республік, чи приєднаються до числа країн, що сповідують радикальний джихад, схильний експортувати свою радикальну версію ісламу.

Однак для США боротьба за Афганістан має абсолютно інші виміри. Вони розглядають стабілізацію ситуації там через призму того, якою мірою пакистанська розвідка ISI зможе впливати і керувати талібами. Через те, що ISI вже давно намагається маніпулювати афганською політикою, а також протистояти зусиллям Індії, спрямованим на налагодження відносин з Кабулом.

Проте таліби тому й прагнуть прямих переговорів з США, що вони хочуть щоб американські війська вийшли з Афганістану. Після чого вони б змогли взяти під свій контроль уряд, спецслужби, поліцію і армію, яких навчали американці. Тобто «Талібан» готовий домовлятися про капітуляцію афганського уряду, і ні про що інше.

Іншим важливим чинником стратегічної зацікавленості США в їх присутності у Афганістані є наявність бази для забезпечення безпеки ядерної зброї Пакистану. Іншими словами, присутність Америки в багатьох країнах світу, пояснюється створенням плацдарму, з якого вона була б  здатна впливати на події в регіоні.

Якщо ж говорити про стратегічну зацікавленість США Афганістаном в історичній перспективі, то в останні десятиліття вона полягала, по-перше, в обмеженні радянського експансіонізму, по-друге, в знищенні навчальних баз моджахедів, які потенційно здатні вчиняти терористичні напади на території Америки. Третя мета полягала в тому, щоб допомогти афганському народу розвивати самоврядування і життєздатні інститути політики та безпеки. В американських довгострокових інтересах є сильний, незалежний Афганістан, вільний від авторитарності «Талібану» та насильства.

Якщо говорити про будь-які геополітичні ініціативи Москви, то не варто забувати того, що нині Росія – це країна третього світу з ядерною зброєю, як і Пакистан. Оскільки мексиканське песо коштує більше, ніж російський рубль.

У твоїх мріях Москва перебуває в центрі світової уваги і перетворюється на наддержаву. Але якщо в Кремлі і надалі проявлятимуть непоступливість щодо України і Сирії, то, швидше за все, Росія стане не новим СРСР, а новою Венесуелою. З галопуючою інфляцією і з глибокою економічною та соціальною кризою, яка драматичним чином знищуватиме її майбутнє.

Тому самовтягування Росії, яка стала по суті регіональною державою, у «велику гру» у Афганістані, після майже 30 років після радянської поразки там, є емоційною помилкою, котра здатна обернутися для неї новими невдачами і втратами.