Остання осінь путінського режиму

Об’єктивних причин для цього аж занадто багато, не говорячи вже про наростаючий «дев’ятий вал» західних санкцій, якій доб’є економіку Російської Федерації, якщо Москва не відмовиться від своїх геополітичних авантюр по всьому світу.

Крім того, величезною помилкою Путіна було погодитися на пенсійну псевдореформу, введення якої налаштувало проти нього більшість населення Росії. Телевізорозомбовані росіяни могли простити кремлівському довгожителю усе що завгодно, але тут він явно перейшов Рубікон обачності. Адже більшість чоловіків після цієї «реформи» просто не доживуть до путінської пенсії.

І політичне загострення дуже легко може перерости в криваву смуту, оскільки режим, який досі тримався на мовчазній лояльності до нього представницьких вітрин Росії Москви і Санкт-Петербурга, почне швидко втрачати ґрунт під ногами коли почнуться голодні бунти в регіонах.

Доведенні до відчаю люди в російській глибинці і промислових регіонах, яким вже не буде чого втрачати, підуть багатотисячними маршами непокори на Москву і Пітер.

З сутички з розпещеним населенням двох російських столиць, якому до колапсу промисловості просто немає жодного діла, може розпочатися своєрідна громадянська війна між постіндустріальними мешканцями мегаполісів і провінційною промисловою глибинкою, на яку лягає увесь  тягар жорстоких експериментів Путіна над росіянами.

Поштовхом у будь-який момент може стати початок маршу розгніваних чоловіків з областей Уралу і Сибіру на Москву та перші сутички працюючої Росії з захисниками путінської влади – ряженими козаками, чеченськими бойовиками і антимайданівцями.

Питання в тому, чи готовий Владімір Путін бомбити марші протестів на Москву, як це він робив свого часу в Чечні, котру Кремль вважав своєю територією? В намаганні самозбереження кримінально-клептократичний режим Путіна готовий піти на все, що можна буде побачити цієї осені.

У «передгаазькій час» всі зусилля кремлівців стануть направлені на те, як вижити і не втратити під час народних бунтів награбоване за попередні роки. І цей період російської історії є небезпечний тим, що усе це може відбуватися в країні, котра володіє арсеналами ядерної зброї.

Це вже потім він і його оточення, під час міжнародного судового процесу в Гаазі, відповідатимуть за свої дії починаючи від 2000 року. Часу, коли вдруге в історії людства (першим був режим Гітлера в Німеччині), злочинці взяли під свій контроль цілу державу і зробили цю державу знаряддям своїх жахливих злочинів.

На жаль, більше ніж через сімдесят років, ця історія повторилася знову. І вироки щодо протиправної діяльності тих, хто приймав участь у кремлівському організованому злочинному угрупуванні, мають стати попередженням всім діючим і майбутнім диктаторам.

Так само мають відповісти за скоєне і псевдорелігійні підспівачі та обслуга з пропутінських засобів масової інформації та телебачення. Не говорячи вже про фабрики «тролів», працівники яких  добре поживилися, беручи активну участь в інформаційному відмиванні витівок кремлівських братків, наповнюючи своїм агресивним імперським оскалом міжнародні інтернет-ресурси.

Путінське королівство «кривих дзеркал», з його псевдонаціональною ідеєю винятковості «русского мира» і  невідворотності його перемоги, починає тріщати по швах.

Оточення Путіна ніколи не пов’язувало своє майбутнє і майбутнє своїх родин з Росією. Їхнім завданням максимум весь час було, якомога побільше урвати і якомога швидше це перегнати в офшори, західні банки, накупити побільше елітної нерухомості в Лондоні, Парижі, Іспанії, Каліфорнії і Флориді.

Але при цьому найбільшою помилкою цих істот стало те, що вони зосередили більшість своїх активів на Заході, з яким почали непримиренну боротьбу, намагаючись повернути Російську Федерацію на міжнародну арену в статусі наддержави.

І програш Москви на цьому напрямку був запрограмований від самого початку.

Що в підсумку полегшить виплату Україні репарацій за анексований Крим, окуповану третину Донбасу, за гібридну війну, десятки тисяч вбитих і покалічених громадян Української держави.

Все інше піде на відбудову постпутінської Росії, або територій, котрі з’являться в якості державних утворень після розпаду новітньої Російської імперії. Якій, як і фашистському Третьому рейху, не судилося довго проіснувати.