Чи треба дозволити чоловікам покидати країну?

Про петицію щодо дозволу чоловікам покидати Україну. Є професії, яким це справді потрібно. Це пара відсотків, навряд чи більше, ринку праці.

Дальнобійники, залізничники, представники торгових мереж, дипломати тощо. Більшість тих, які голосять в унісон з частиною жінок – хочуть об'єднати родини і втекти. Нічого неочікуваного тут нема.

Це реальність, це навіть норма. Цінності виживання, «сім'я то святе» і так далі. Втім. Можна подумати, що пів мільйона добровольців і мобілізованих вчителів, робітників, менеджерів, журналістів, археологів, підприємців – це термінатори і кіборги, які просто не могли дочекатися великого наступу Росії, щоб все кинути і піти до війська.

Отже, багато хто хоче втекти подалі, «годувати родину» (нагадаю, що нині солдат ЗСУ отримує на руки 43 тисячі гривень – на яких роботах сьогодні стільки платять?), не думати про прильоти і небезпеку загинути. Користі від таких патріотів у імпровізованих казармах і шанцях точно не буде. Можна було б їх відпустити. В обмін на добровільний вихід з громадянства за спрощеною процедурою.

Якщо їм Україна не потрібна, то навіщо вони Україні?

Життя, звісно, складніше за ці банальні розмисли, але чому один професор історії (знаю десяток прикладів) має бути на фронті, а інший працювати з ноутбуком у затишній віденській кав'ярні? Чим перший гірший від другого?

Разом нас багато, нас не подолати. Десь так.