Про враження від другого дня Синоду Вселенського патріархату

Другий день Синоду зітканий з таких вражень. 

1. Приїзд екзархів на Синод. Перед звітом вони зайшли в храм. Це не було демонстративно (вони не потребують уваги преси) та й сама духовна практика - річ інтимна. Це не було чисто процедурно. Вони хотіли перед звітом поговорити з Батьком. Ось що це було. Це ми так ніби зазирнути в шпарину, де серйозні дорослі завершують один з головних проектів свого життя. Я читала інтерв‘ю владики Данііла раніше. І маю підстави так думати. 

- Все буде добре? - запитую. 
- Так. З Божою допомогою, - обнадійливо посміхнувся він. 

Друге враження. 

Розмова з одним із стареньких священиків патріархії. 

- Кожен клаптик цієї землі наповнений вірою, кожен її клаптик просякнуто кров‘ю мучеників, які вмирали за віру. І все, що робить патріарх - не через жодні політичні, адміністративні міркування. Це все задля церкви. Задля віри. 

І ще. Я перед від‘їздом кілька днів слухала російські канали - вивчала вектори атаки. І для себе вирішила: жодних нервів, кілька днів і це стане неважливим. Але росіяни подратували журналістів телевізійників. Коли росіяни ходили по п‘ятах за екзархами, вимагаючи відповісти: «А если после Томоса будет АБАСТРЕНИЕ», то дівчина з СТБ не витримала і голосно запитала: «А если АБАСТРЕНИЕ будет у вашего микрофона?». І підійшла ближче. «А вы уже все сделали, чтоб АБАСТРЕНИЕ произошло?» - підтримала я її запитанням. «Ми просто спршиваем», - відповіли вони, втім ховаючи мікрофон.

Нараз Синод триває. Чекаємо.