Про позитивну мовну дискримінацію

Мене днями «розчулив» Дроздов (не російський зоолог, а львівський Остап) своїм майже невимушеним виступом на захист української мови. Спробую повірити у щирість його інтенцій.

Слід сказати, що друкуватися я починав, як не дивно, українською, 1999 року, в газеті «День». Далі у 2000-ні всі втопилися у хвилі бурхливого розвитку медійного ринку, який, очікувано, був, так чи інакше, сіамським близнюком російського. Але за всі ці роки жоден уряд - «прозахідний», «москвофільський» чи «українофільський» ніколи навіть не подумав принаймні обговорити позитивну дискримінацію. Замість цього - у стократ більш важливого - державні гроші на «гуманітарку» завжди йшли на друк сувенірних видань якихось підстаркуватих письменників, які за Совєтів писали про «трактор у полі дир-дир-дир», а після 1991-го почали писати про «лента за лентою бах-бах-бах».

Сучасну україномовну літературу, будь-якого штибу - максимум підтримували, у той чи інший спосіб, іноземці із Заходу. А пресу - ніхто і ніколи (можливо, за деякими щасливими і поодинокими винятками). А преса, ЗМІ - це ринок, і тепер (давно) ринок глобальний. Якщо з суб'єктивних або об'єктивних причин ти не конкурентоспроможний, ти вилітаєш із свистом.

Коли на початку цього року пішла знов розмова - слушна - про мову ЗМІ, нові правила, чимало редакторів (я щось теж писав про це) відповіли конструктивно: знаєте, в кого-кого, а в держави сьогодні грошей багато. Чому не запровадити програму підтримки українізації ЗМІ? Якщо автор отримуватиме на 20-30-50% більше за матеріал українською, аніж російською, за рік ландшафт тих-таки онлайнів буде не впізнати. Так, є купа питань щодо імплементації. Замість цього, держава, як завжди, повернулася дупою, мовляв, «ви повинні» або «будете повинні». Ні, так це не працює, і ніде не працювало.

Тепер до нас популістично-реакційні сили засилають дроздових, які (склерозу немає) агітували проти мобілізації, аби вони нас присоромлювали. Нас присоромлювати не треба. Треба справою, а не провокативним блазнюванням - розбудовувати українську Україну. Money talks, bullshit walks. А сьогодні україномовна медіасфера існує переважно на патріотичному ентузіазмі. Деякі бюрократи, які зробили свою кар'єру на огидній «шароварщині» і більше анідочого не придатні, мусили би уклінно подякувати і за це. Зрозуміло, що за діючих керманичів жодного прогресу в цьому питанні не відбудеться.