Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    За кого не треба голосувати: три ознаки

    • Віктор Матчук

      Голова департаменту регіонального розвитку центрального апарату Аграрної партії

    • Розсилка
    За кого не треба голосувати: три ознаки

    Майже три з половиною тисячі мажоритарних кандидатів у депутати виявили бажання брати участь у цьогорічних виборах до парламенту.

    Майже три з половиною тисячі мажоритарних кандидатів у депутати виявили бажання брати участь у цьогорічних виборах до парламенту. Якщо рахувати грубо – це в середньому по 15 людей на кожен округ. І якщо на склад кандидатів, які ховаються у партійних списках, люди впливу уже не мають, то вибір кожного депутата на мажоритарному окрузі повністю залежить саме від волі виборців. У цьому і полягає важливість того рішення, яке українці прийматимуть 28 жовтня кожен на своєму окрузі.

    Хтось збирається обирати мажоритарника тільки виходячи із того, від якої партії він іде. Хтось у довгому списку кандидатів шукатиме хоча б знайоме прізвище. Інші вважатимуть своїм обов'язком віддячити за подаровані продуктові набори. І, на жаль, лише невелика частина виборців справді проаналізує весь список і свідомо вибере у ньому того кандидата, який є найдостойнішим.

    Але уважно аналізувати мажоритарних кандидатів мають УСІ українці. Виборці в Україні мають стати до тошноти прискіпливими: згадувати усі колишні заслуги кандидатів і їхні заслуги в лапках. На цій основі – робити висновки про те, як той чи інший мажоритарник вестиме себе у новій Раді.

    Для того, щоб визначитися, кого з мажоритарних кандидатів потрібно обирати на цих виборах, можна користуватися кількома критеріями:

    1. Кандидат знає, ЩО потрібно змінити і покращити на його окрузі та в країні в цілому

    2. Кандидат може щось змінити і покращити. Тобто він здатен займатися законотворчістю, що є єдиною роботою народного депутата.

    3. Кандидат реально хоче це зробити. Бо бачити проблеми і розуміти їх може багато хто. Але дійсно щось змінити хочуть і мають сміливість, попри ризики для себе особисто, - лише одиниці

    4. Кандидат є достатньо самостійним і може за власні кошти вести як мінімум свою передвиборчу кампанію. Він не є залежним від спонсорів, які потім виставлятимуть умови відпрацювати вкладені у мажоритарника кошти.

    5. І насамкінець голосувати можна за того кандидата, для якого округ не є чимось чужим і незрозумілим, який є своїм у тій громаді, що віддає за нього голоси. Це має бути той кандидат, який (як би банально це не звучало) готовий присягнути на хоча би 5-річну вірність людям зі свого округу.

    Водночас для того, щоб визначитися, за кого точно не треба голосувати, достатньо і трьох критеріїв:

    1. Кандидат бігав з партії в партію, переходив із фракції у фракцію, зраджуючи своїх виборців. Ці люди вже апріорі не зможуть бути іншими, не зможуть бути вірними ні своїй політичній силі, ні своїм виборцям на окрузі. Перебіжчики завжди триматимуть ніс за вітром і шукатимуть того місця, де їм особисто буде зручніше і вигідніше.

    2. Кандидат розраховує сховатись за мандатом народного депутата або використати його для власного збагачення.

    3. Дуже обережно і з насторогою потрібно ставитися до так званих парашутистів або засланців – кандидатів, які з’явилися на окрузі тільки на час кампанії. Як правило, люди про них нічого не знають, що і є найнебезпечнішим. Парашутист легко з нуля може збудувати собі позитивний імідж, а потім так само легко зрадити або забути про тих, хто повірив його мильній бульбашці.

    Виборці в Україні мають стати максимально злопам’ятними. Згрішив кандидат один раз – це вже привід сумніватися у ньому. В цьому і буде слабкість мажоритарників, які вже не зможуть повністю сховатися за партію. Вони мусять іти до виборців особисто. І люди повинні цим скористатися.

    Слід розуміти, що майбутнє української політики, а отже і всієї держави, багато в чому залежатиме саме від мажоритарних кандидатів. Згадаймо 2002 рік. Тоді за партійними списками на виборах до парламенту перемогла опозиція. Втім, за рахунок мажоритарників, людей із гіпертрофованою «чуйкою», Кучмі вдалося сформувати провладну більшість. Ближче до президентських виборів вони, як щурі із тонучого корабля, почали тікати від Кучми, чим ще раз показали свою непринциповість.

    Отож, щоб після 28 жовтня український парламент став принципово іншим – люди, обираючи мажоритарників, провинні дбати не про інтереси влади або опозиції. Повірте, вони між собою домовляться і з’ясують стосунки самі. Натомість виборці, обираючи депутата на своєму окрузі, повинні максимально подбати про свої власні інтереси, інтереси своїх сусідів та зрештою всієї України.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Аркадій Бабченко
    Аркадій Бабченко

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ