Часу мало. Майдан потрібно рятувати

Тисячі людей з Майдану на заклики опозиційних лідерів вже кілька днів ходять то до Адміністрації президента, то до Верховної Ради, то блокують Кабмін і МВС, протестують під Шевченківським райсудом і вже навіть біля Міносвіти, знову йдуть до Адміністрації президента… Такими колами можна ходити довго, але який сенс? Все закінчиться тим, що люди, розуміючи, що їхні вимоги не виконуються, плюнуть на таку опозицію і виступлять з протестами ще й проти неї.

Треба бути реалістами. Імпічменту президента добитися не вдасться. Закону про імпічмент немає. І навіть якщо парламент його прийме, то без підпису Януковича він чинності не набере.

Добровільно Янукович теж не піде. Це зрозуміло. Він живе у зовсім іншій реальності і не розуміє мови Майдану.

Уряду Азарова теж наплювати на акції протесту. Вони не відчувають себе винними у побитті людей і роблять все для того, щоб звинуватити "агресивних" мітингувальників у нападі на "мирний" Беркут.

Після того, як була провалена відставка уряду, сподіватись на таку Верховну Раду люди теж не можуть.

Тож буду банальним – Майдану потрібен чіткий, і головне дієвий, план дій.

Розв’язати ситуацію нині можна лише шляхом політичних переговорів влади і опозиції. Так, вони повинні сісти разом і знайти компроміси. На те вони і політики.

Передумовою таких переговорів можуть стати взаємні поступки. Як заявив раніше лідер «Третьої Української Республіки» Юрій Луценко, влада має очистити Київ від Беркуту і тітушок. За це опозиція повинна відмовитись від блокування державних установ – Майдан треба залишити на Майдані.

Після цього треба починати переговори.

Така позиція – принципово відмінна від тієї, яку нині займають парламентські опозиціонери. У них основна вимога – Януковича у відставку. Ми ж кажемо, що зараз цього добитися неможливо, він владу не віддасть.

Тому одним із найважливіших компромісів на цих нелегких переговорах має стати домовленість про повернення Конституції 2004 року, яка забирає у президента абсолютну владу.

А Майдан тим часом мусить стояти. Це фактор тиску на владу. Це джерело сили для опозиції. Не дай Боже, люди розійдуться. В ту ж секунду будь-які переговори і пошук шляхів вирішення припиняються.

Якщо Майдан розійдеться без конкретної перемоги, то все закінчиться дуже трагічно. Як мінімум тим, що посадять кілька десятків невинних людей, і це стане приводом для залякування інших.

Майдан має змусити політиків зайнятися їх безпосередньою роботою. Безпосередня робота опозиціонерів – не водити людей кругами по Банковій-Інститутській-Грушевського-Богомольця. І не виступати зі сцени по 30 хвилин раз на добу для збільшення можливого президентського рейтингу. Їх робота – шукати вихід із кризової ситуації, а не створювати її.

Часу мало. Майдан треба використовувати вже зараз як величезний потенціал, як енергію, яка змусить Януковича сісти за стіл переговорів, зупинивши наше сповзання до авторитарної країни в бік Москви і відкривши при цьому шлях, яким розвиваються нормальні демократичні держави.