Чи може існувати демократична Росія?

Москва марить, що нові гарантії Байдена щодо НАТО без України призведуть до вибуху антизахідних настроїв в Україні. Це призвело б до істотного посилення антизахідних і проросійських політичних акторів в Україні. І усе це на додачу до вирішення комплексу інших безпекових завдань для Кремля у Європі.

Є одне але. Далеко не завжди те, про що марить Москва, відбувається. Натрапив на цікавий спогад Маннергейма.

Це до розмови про «іншу Росію». Часто ж кажуть, що головне – подолати Путіна. Або ж не вщухають мрійливі балачки про так звану ліберальну Росію, за яку усі ми маємо боротися і тужитися, відклавши навіть наші українські проблеми. Бо, бачите, прийде якийсь умовний Навальний, і заживемо ми по-новому, по-добросусідськи.

Так от, пише Маннергейм, що вигнаний більшовиками Керенський із соратничками сильно гадили по усіх світах новопосталій незалежній Фінляндії. Ці великі російські демократи в еміграції регулярно зустрічалися із західними державними діячами і закликали їх не визнавати нову фінську державу. Керенський наполягав, що її слід вважати частиною Росії.

Це дуже характерний і повчальний випадок. Це свідчення суті усієї Московщини і пряма відповідь на питання, чи можлива інша московська держава загалом. Не може бути інших варіантів, окрім твердої відповіді «Ні!».