Ще раз про контрнаступ і цивільних

Мене вже трохи починають запарювати претензії цивільних до наших військових через те, що контнюрнаступ ніяк не почнеться, бо, бачите, люди втомилися чекати. Або що наші не встигли відвоювати те, що обіцяли. І так далі, і тому подібне.

Мені щось робиться, коли таке чую. Так виглядає, що війна – це кіно, а глядачі у комфортному кінозалі не задоволені перебігом сюжету і шкодують про куплений квиток.

Не чекайте контрнаступу, не сидіть у телеграмах, слідкуючи за війною в режимі онлайн. Просто беріть і робіть якнайбільше для перемоги, де і як тільки можете. Максимально застосовуйте свої знання і можливості. Слідкуйте за своєю ділянкою фронту, а не моніторте те, як військові виконують обіцяне. Беріть побільше, кидайте подалі. І у вас не буде часу втомлюватися від очікування контрнаступу чи звільнення Криму.

Шана кожному, хто лупає сю скалу, а не дивиться кіно. Перестаньте бути невдоволеними кіноглядачами. Повірте, коли людина вкалує щодня для перемоги, а тим більше ризикує життям, у неї немає часу нон-стоп моніторити телеграм-канали і плекати в собі втому в очікуванні контрнаступу.