Пропаганда миру. Від продюсерів Зеленського

У серпні 2014 Сергій казав, що вони закінчать війну за місяць. А Андрій Цаплієнко, саме повернувшись з фронту, пояснював, що це вже справжня, довга і затяжна війна. На роки.

Я повірила Андрію. Бо бачила, наскільки важко після кримської спецоперації йому далося усвідомлення, що це Росія напала на Україну. Адже він знімав багато воєн, зокрема, і російсько-грузинську. З російської сторони.

TV movie з Золотого - це не репортаж, а пропаганда. Добре знята пропаганда миру. В якій за мир бореться не армія, а вчителька з Золотого. Де мир - це щось дуже просте і легкодосяжне. Треба просто «говорити» з Путіним. І відвести війська.

Де є чіткий ворог - українські люди коло української хати, в якій є українська зброя. Які не хочуть цю зброю «прибирати». Навіть, коли їх про це просить президент.

І є щирі місцеві бабусі, жінки і чоловіки, які дуже просять розвести війська. Бо в уяві продюсерів фільму кордон без українських хлопців і української зброї принесе мир.

Саме ця наївна і щира пропаганда лякає тих, хто розуміє, що про закінчення війни радяться не з вчителями і пенсіонерами, а з військовими стратегами. Яких немає на відео.

По суті в кіно з Золотого не показали нічого нового. Аналогічних людей ми бачили і чули по всій Україні від Криму до Луганська в 2014 році. Вони теж казали: відведіть війська і перестаньте стріляти. Вони кричали: армія нам не потрібна, ми розберемося самі.

Так починалася окупація. І ті, хто це пам‘ятають, як Софія Федина, дійсно казяться від продукту продюсерів Зеленського, бо не хочуть пережити це ще раз. Адже для них саме так виглядає капітуляція.

Проте в українському суспільстві є інші люди. Вони в 2014 році не дуже стежили за війною. Для них це досі не окупація Росії, а щось інше. І їм досі здається, що все це просто непорозуміння, яке можна виправити розмовами. Без армії і боротьби.

Тож мирні зусилля Володимира Зеленського для його продюсерів - це так само красиво і сміливо, як похід Юлія Мамчура з прапорами на ворога в Севастополі.

З тією різницею, що полковник Мамчур не міг зробити нічого іншого. А головнокомандувач Зеленський може. Але поки ні він, ні ті, хто це знімав і показував, навіть не здогадуються, що потрібно думати про це. Вони все ще вірять в пропаганду і щирі розмови з Путіним.