Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Пропаганда миру. Від продюсерів Зеленського

    • Михайлина Скорик-Шкарівська
    • Розсилка
    Пропаганда миру. Від продюсерів Зеленського

    Про закінчення війни радяться не з вчителями і пенсіонерами...

    У серпні 2014 Сергій казав, що вони закінчать війну за місяць. А Андрій Цаплієнко, саме повернувшись з фронту, пояснював, що це вже справжня, довга і затяжна війна. На роки.

    Я повірила Андрію. Бо бачила, наскільки важко після кримської спецоперації йому далося усвідомлення, що це Росія напала на Україну. Адже він знімав багато воєн, зокрема, і російсько-грузинську. З російської сторони.

    TV movie з Золотого - це не репортаж, а пропаганда. Добре знята пропаганда миру. В якій за мир бореться не армія, а вчителька з Золотого. Де мир - це щось дуже просте і легкодосяжне. Треба просто «говорити» з Путіним. І відвести війська.

    Де є чіткий ворог - українські люди коло української хати, в якій є українська зброя. Які не хочуть цю зброю «прибирати». Навіть, коли їх про це просить президент.

    І є щирі місцеві бабусі, жінки і чоловіки, які дуже просять розвести війська. Бо в уяві продюсерів фільму кордон без українських хлопців і української зброї принесе мир.

    Саме ця наївна і щира пропаганда лякає тих, хто розуміє, що про закінчення війни радяться не з вчителями і пенсіонерами, а з військовими стратегами. Яких немає на відео.

    По суті в кіно з Золотого не показали нічого нового. Аналогічних людей ми бачили і чули по всій Україні від Криму до Луганська в 2014 році. Вони теж казали: відведіть війська і перестаньте стріляти. Вони кричали: армія нам не потрібна, ми розберемося самі.

    Так починалася окупація. І ті, хто це пам‘ятають, як Софія Федина, дійсно казяться від продукту продюсерів Зеленського, бо не хочуть пережити це ще раз. Адже для них саме так виглядає капітуляція.

    Проте в українському суспільстві є інші люди. Вони в 2014 році не дуже стежили за війною. Для них це досі не окупація Росії, а щось інше. І їм досі здається, що все це просто непорозуміння, яке можна виправити розмовами. Без армії і боротьби.

    Тож мирні зусилля Володимира Зеленського для його продюсерів - це так само красиво і сміливо, як похід Юлія Мамчура з прапорами на ворога в Севастополі.

    З тією різницею, що полковник Мамчур не міг зробити нічого іншого. А головнокомандувач Зеленський може. Але поки ні він, ні ті, хто це знімав і показував, навіть не здогадуються, що потрібно думати про це. Вони все ще вірять в пропаганду і щирі розмови з Путіним.

    Джерело: блог Михайлини Скорик-Шкарівської

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Олег Тітамир
    Олег Тітамир

    Президент ГО «Українська організація захисту споживачів послуг»

    Олексій Голобуцький
    Олексій Голобуцький

    Заступник директора Агентства моделювання ситуацій

    Карл Волох
    Карл Волох

    Політолог

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ