Рік, який перетворив прибутки на збитки, незалежність на залежність, регулятора на деструктора

Рік тому відбулась подія, яка визначала катастрофічний вектор руху української енергетики та вугільної галузі. Був відкритий імпорт електроенергії із Росії. За ним було реалізовано комплекс непрофесійних, недолугих та часом відверто вмотивованих рішень НКРЕКП, які призвели до дефолту галузі. Я зібрав цей рік у хронологічну довідку, яка ставить діагноз регулятору та керманичам енергетичною галуззю країни.

Серпень-вересень 2019 – вперше стало відомо про схеми закупівлі російського вугілля через фірми-прокладки на державне «Центренерго». Колись прибуткова компанія відійшла під контроль одного з олігархів. Активісти проводять блокаду російського вугілля на Західній Україні.

18 вересня 2019 – без перебільшення чорна дата в історії української енергетичної галузі. За один день голова енергетичного комітету ВР Андрій Герус протягнув правку про відкриття імпорту електроенергії з Росії.

1 жовтня 2019 – один з олігархів одразу розпочав комерційний імпорт ресурсу.

5 листопада – вперше «Укренерго» було змушено глушити українські електростанції у тому числі розвантажувати атомні блоки та зелену генерацію. Імпорт у цей час набув космічного масштабу.

Листопад 2019 – НКРЕКП приймає зміни до правил роботи ринку, які призводять до масштабних маніпуляцій із «торгівлі повітрям». До лютого через цю «торгівлю повітрям» трейдери, вочевидь наближені до авторів правок, заробляють сотні мільйонів з нічого, а державна генерація, відповідно, втрачає.

Листопад 2019 – червень 2020 – період штучного утримування критично низьких цін на ринку електроенергії, який призвів до фактичного дефолту усіх державних компаній. Великі промисловці паразитують на дешевому ресурсі, вимиваючи гроші з держкомпаній.

Жовтень-листопад 2019 – без конкурсу призначаються 4 члени НКРЕКП, у тому числі голова Валерій Тарасюк, відомий тим, що відвідує Москву, підтримує імпорт електроенергії з Росії, майже одразу після призначення організовує родинний енергетичний бізнес та ставить на його чолі рідного брата.

Березень 2020 – через імпорт вугілля та електроенергії з Росії, запаси українського вугілля сягнули рекордних 3 млн тон. Переповнені склади призвели до вимушеного простою вугледобувних підприємств, близько 80 % українських шахтарів втрачають заробіток.

Травень 2020 – НКРЕКП відмовляється реформувати ринок електроенергії, зберігаючи прайс-кепи, механізми, що багато місяців вже мали негативний вплив.

Травень-червень 2020 – вперше з кінця 90-х років гірники вугледобувних підприємств різної форми власності страйкують в урядовому кварталі Києва, під офісом президента України.

Липень 2020 – за результатами I півріччя 2020 року прибутки держкомпаній «Енергоатом», «Укренерго», «Центренерго», «Гарантований Покупець», «Укрінтеренерго» змінилися на багатомільярдні збитки. Поглибились втрати державних шахт. Сумарні борги на ринку сягнули 30 млрд грн.

Липень 2020 – за сприяння НКРЕКП окрема бізнес-група у парламенті отримує ексклюзивну пільгу не платити тариф на передачу електроенергії («зелена металургія»).

Вересень 2020 – виробники зеленої електроенергії сповістили про готовність подати позови до України на мільярди євро.

Вересень 2020 – депутатська група, яка працює над створенням тимчасової слідчої комісії із дослідження корупції на енергетичному ринку України, виявила факти конфлікту інтересів голови незалежного регулятора Валерія Тарасюка. НАЗК почало розслідування.

Жовтень 2020 – НКРЕКП втретє за рік підвищує тариф на передачу, тобто обкладає додатковим навантаженням промисловість та малий бізнес. При цьому жодного рішення як виходити з кризи, як компенсувати багатомільярдні борги - ані у комісії, ані у інших державних органів влади немає.

Цю хронологію варто було задокументувати задля подальшого розслідування та притягнення до відповідальності винних у повній деструкції українського вуглевидобутку та української енергетичної галузі.