Або вчиш мову, або здохнеш чи емігруєш

Є абсолютною неправдою те, що нині у Києві значно побільшало україномовних. Пройдіться спальними районами, послухайте, як говорять ті, кому від 5 до 25. І не верзіть дурниць. Навпаки, за останніх 10–15 років ситуація погіршилася – покоління 40-річних не виростило дітей, які хотіли б цією мовою послуговуватися...

Хочете української мови? Смикайте за дійки депутатів, пишіть петиції президенту. Штовхайте положення а-ля Естонія: не знаєш мови – не отримаєш громадянства, не отримаєш громадянства – не знайдеш роботи, не знайдеш роботи – сдохнеш або емігруєш. А всі ці численні камлання на мовну тематику, всі ці «мова – генетичний код нації», всі ці безкінечні авторські колонки – лише юзання трендової тематики, «слава КПРС» навиворіт. СПРАЦЮЄ ТІЛЬКИ ПРИМУС. І в цьому немає нічого поганого. Ми ж усі захоплюємося Сінгапуром та Лі Куан Ю, чи не так? (Ще один модний тренд, до речі.) Так у Сінгапурі діють тілесні покарання за порушення певних правил. Зате ніхто не с*ить у ліфтах...

Ніколи Україна не стане україномовною, доки не запрацює система «вибраковки» тих, хто цю україномовність ігнорує. Можливо, це жорстоко. Але принаймні немає нічого спільного з моводроченням у Facebook, від якого вже просто нудить.