Росія затіває конфлікт ще з двома країнами

Литва та Казахстан змагаються за найболючіший удар по самолюбству Росії. Маленька відважна республіка на березі Балтійського моря кинула виклик Москві, обмеживши транзит вантажів до Калінінградської області. Нагадаємо, що Калінінградська область відділена від решти Росії територією двох незалежних держав – Литви та Польщі, проте з'єднана з РФ морем, а тому є наполовину анклавом.

Можна тільки здогадуватися, як «муляє» європейським державам цей незручний клин, який врізається в їхнє тіло. Адже Калінінградська область є однією з найбільш мілітаризованих територій Росії – у регіоні перебуває штаб Балтійського флоту РФ. А відтак, можливо, саме час згадати, що у ХХ столітті Калінінградська область належала зовсім не Росії. Путіну це має сподобатися, адже він любить відновлювати історичну справедливість.

Російською Калінінградська область стала лише після Другої світової війни, згідно із Потсдамськими угодами. Тоді північна частина Східної Пруссії увійшла до складу РРФСР. Було організовано Кеніґсберзький особливий військовий округ, котрий 7 квітня 1946 року був перетворений на Кеніґсберзьку область у складі РРФСР, а ту пізніше перейменували на Калінінградську. Втім, повернемося у 2022 рік.

Відповіддю на дії Литви стали вже традиційні погрози Росії. Прямі та завуальовані. По-перше, Балтійський флот терміново розпочав навчання ракетних та артилерійських підрозділів у Калінінградській області. По-друге, депутат РФ Андрій Клішас назвав обмеження транзиту порушенням суверенітету Росії. А це, на його переконання, «може бути підставою для дуже жорстких і абсолютно законних дій з боку Росії». Іншими словами, Москва погрожує Литві нападом, однак тут для неї – для Москви – може бути одна складність.

Росія вже веде війну з Україною, де, за останніми даними нашого Генштабу, вбито 34 тисячі заблуканих бурятів. Тепер необхідно знати ресурс для атаки на Литву. І це при тому, що у Путіна вимальовується ще один фронт боротьби – із Казахстаном. Цій країні теж погрожують інтервенцією – нічого нового під путінським сонцем немає, але, щоб ворогувати з усім світом, потрібно мати значно більше засобів ведення війни.

Чим «завинив» Казахстан, є загальновідомим. Президент цієї держави Касим-Жомарт Токаєв відмовився визнавати легітимність так званих «ДНР» та «ЛНР». Про це він заявив Путіну прямо в лоба на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі. І реакція корисних ідіотів кремлівського вождя не забарилася.

Першим прозвучало соло від заступника голови комітету Держдуми РФ у справах СНД Костянтина Затуліна. «Вони дуже добре знають, що ціла низка областей, населених пунктів з переважно російським населенням мало слабке відношення до того, що називалося Казахстаном. Ми скрізь і всюди, і щодо України, зокрема, говоримо: якщо у нас дружба, співпраця та партнерство, то тоді жодні територіальні питання не порушуються. А якщо цього немає, то все можливе. Як у випадку з Україною», – сказав він.

За цією ж методичкою тему розвинув і пропагандист Тігран Кеосаян. «На Україну уважно гляньте, подумайте серйозно», – запропонував він Токаєву. «Якщо ви вважаєте, що можна й надалі бути такими хитродупими, і вам за це не буде нічого, ви помиляєтеся. Світ змінився, все змінилося. А поїзд іде. Ви ще можете заскочити в останній вагон», – огризнувся Кеосаян.

Але насправді це Токаєв від’їхав на останньому вагоні, залишивши Путіна стояти на пероні із широко роззявленим ротом. Свого часу Токаєв використав Путіна, щоб відсторонити представників клану Назарбаєва від влади, а деяких навіть запроторити до в'язниці. Тепер же Путін йому не потрібен.

Очільник Казахстану розуміє, в який бік дме вітер, як розуміє і те, що союзників йому краще шукати на Заході та в Пекіні, але аж ніяк не в Москві. А звідси – й новий демарш Казахстану.

Міністр закордонних справ цієї країни Мухтар Тлеуберді запропонував ліквідувати всю ядерну зброю світу до 2045 року. Фактично ж йдеться про намір відібрати у Путіна його нуклеарну дубину, цей ultima ratio regum кремлівського неадеквата. Додамо до слів Тлеуберді й категоричне небажання країн-членів ОДКБ (а Казахстан відіграє серед них провідну роль) вступати у війну з Україною на стороні Росії, про що постійно волає ще один путінський холуй – Рамзан Кадиров.

Одним словом, підніжка, яку підставив Путіну Казахстан, значно більш образлива, аніж всі заборони Литви. Росія вважала Астану своїм сателітом, і якщо вже говорити про хитродупість, то саме Кремль проявив цю якість, розраховуючи кинути Казахстану ряд подачок в обмін на васальну вірність. Але не вийшло. Тож тепер можна робити ставки на те, хто наступний постане проти гегемонії Путіна? А що, як це буде Лукашенко? Для нього зараз теж настає момент істини.