Шановний Київпастрансе, подібного ставлення до пасажирів немає в жодній країні!

Ну ок. Припустимо, що в метро продають по одному жетону, щоб змусити (змусити, б**!) всіх переходити на картки. Хоча подібної олігофренії немає в жодній нормальній країні (не уявляю ситуації, щоб у Парижі я не могла купити хоч 100500 одноразових квитків, якщо мені цього хочеться), але повторюю - припустимо.

А з тролейбусами-то що? Після підвищення я перестала зустрічати в них кондукторів. Доводиться перти через весь тролейбус до водія, стукати рогами у скло і чекати, доки той видасть квитки, косячи оком по сторонам і побоюючись побачити контролерів. Але сьогодні - о диво! - я побачила кондуктора. В усякому разі, якийсь штимп в жильотці робив вигляд, що обслуговує пасажирів.

Дала йому сто гривень й сказала, що хочу купити відразу 10 квитків. Вже уявляла, як це одоробло застрибає від радості. Але одоробло сказало, що продає квитки тільки тим, у кого «без здачі». От що це таке? От на *ера таке робити? Щоби пасажири що...:

1) кинулися купувати проїзні по 390 гривень (манала я таку «економію»),

2) пересіли на маршрутки,

3) пересіли на таксі чи власні авто,

4) пішли бити морду Кличку,

5) їздили безкоштовно?

Читайте також: Все по 8 гривень. Чи врятують нові тарифи столичний громадський транспорт?