поБєда Майдану

21-го листопада один «мрійник»-журналіст закликав будувати «човен», щоб пливти в іншу реальність. Його почули кілька ентузіастів й почали жваво розповсюджувати цю ідею просторами Інтернет мережі. І попри висловлювання експертів, які раніше в один голос стверджували, що в цій країні ніхто не зголоситься будувати новий Човен, мрійники – ентузіасти знайшлись.

Спочатку вони просто разом мріяли про те, куди вони хочуть пливти. Потім вони почали вголос висловлювати свої мрії. Скептики та «експерти» продовжували запевняти, що ніякого Човна ніхто не збудує, ніхто нікуди не попливе! Але до романтиків все продовжували і продовжували приєднуватися нові й нові мрійники – ентузіасти. Вони нічого не знали ні про будівництво човнів, ні про те, як цим човном керувати, щоб він поплив… Вони просто мріяли.

Але в цій державі мріяти не гоже. Мовляв, немає чого тут мріяти у всіх на очах, ще вряди годи кому ці мрії сподобаються. Мрійників-ентузіастів спробували розігнати… В результаті на захист мрійників стали слюсарі та юристи, зварювальники й покоївки, фінансисти та будівельники, християни та буддисти, актори і співаки, викладачі та шахтарі, моряки та бізнесмени і т.д. і т.п. І от захищаючи мрійників – ентузіастів, всі ці представники різних професій, різних соціальних статусів, різних поглядів та переконань, різні за віком непомітно для себе теж почали мріяти про «Човен».

Згодом прийшло усвідомлення, що серед них є й ті, хто знає, як будувати, й ті, хто вміє будувати, й ті, хто всіх годувати зможе, поки будівництво триває, й ті, хто про житло подбає… З усвідомленням цього прийшло й розуміння: «Човен» вже будується! Більше того, подібні «човники» будуються різними мрійниками-ентузіастами по всій країні! Народжується ФЛОТИЛІЯ!

І в цей момент з’являється трійка самопроголошених «капітанів», які гучними промовами запевняють, що курс вже обрано і вони готові очолити флот. «Капітани» ведуть якісь переговори, підписують якісь папірці, знову і знову виголошують гучні заяви. Вони переконані, що будівництво нашого Човна повністю залежить від них.

Флотилію збудовано, матроси на палубі, самопроголошені «капітани» біля штурвалу! Але ми й досі на березі. Човни й досі не спустили на воду! Чому?

Як відправлятись у плавання не давши імені нашому Човну? Адже «Як корабель назвеш, так він і попливе». Радились - радились, думали-думали і … вигадали - «поБєда Майдану». І тріо «капітанів» нас же, тих хто спочатку мріяв, а потім з потом і кров’ю будував цей Човен, запрошує в плавання. А на запитання: «Куди курс тримаємо?» отримуємо відмахування, мовляв, «Ми все знаємо! Розберемось». Та мрійники–ентузіасти прискіпливо і наполегливо цікавляться, куди ж ми попливемо? Таких записують у категорію «ворогів Майдану» або як зараз модно казати «провокаторів».

Підходиш до свого ж Човна, якого разом з іншими будував і дивуєшся: по палубі поважно ходять так звані «заслужені будівельники», обговорюють, як один одному медалі вішати на груди будуть. Поряд бігають «контролери» і перевіряють, щоб бува який «провокатор» не бачив, куди та як провізію розподіляють. Перед трапом стоїть «охорона» й вимагає якихось доказів, чи дійсно мрійник-ентузіаст вклав внесок у будівництво Човна, а коли романтик-страйкар ставить таке ж питання «охоронцям», автоматично потрапляє до списків «провокаторів».

Особисто в мене виникає в першу чергу два питання:

1. Куди і яким маршрутом це тріо «Капітанів» планує пливти? Бо я не впевнений, що за таких обставин нам уже по дорозі.

2. Хто і коли їм довірив крутити штурвал? І чому це право вони монополізують? На керівництво державою в нас теж монополія, і нам це ж ніби не подобається…