Як можна зменшити ціни на яйця

Блокада наших портів стала фізичним обмежувачем вивезення сировини.

Але в частині структурної трансформації економіки блокада могла виконати роль обмежувальних мит, які ми ніяк не могли ввести: то під впливом лобі зернових трейдерів, то через побоювання порушити угоди про ЗВТ з ЄС чи угоду ГАТТ у рамках СОТ.

Поки відбувалася блокада, дешеве зерно на внутрішньому ринку стало амортизатором кризи у тваринництві та птахівництві. Як бонус – дешеві яйця.

Стратегія тут дуже проста – базуйте внутрішнє виробництво на абсолютних чинниках конкурентоспроможності, а експорт – на відносних.

І завжди перемагатимете.

У Британії були добрі умови для вирощування овець – абсолютні чинники конкурентоспроможності.

І вони розвинули на цьому базисі внутрішнє виробництво сукна.

І вже саме сукно продавали за кордон, використовуючи ціну цього товару як відносний чинник конкурентоспроможності.

Адже могли продавати не сукно, а шерсть.

Але в Англії була приказка: «Вішати за експорт вовни».

Ще в 1699 році британці ухвалили «Закон про заборону вивезення вовни з королівств Ірландія та Англія в зарубіжні країни та про заохочення виробництва вовни в Королівстві Англії».

Так зародилася економічна міць Туманного Альбіону.

Насичення внутрішнього ринку сировиною дає потужний імпульс у розвиток переробки в умовах війни.

А ось будь-які шлюзи в експорті аграрної сировини відразу позначаються на деградації внутрішньої переробки.

Так, у ціні яєць є і логістика, що подорожчала, і ціна газу і електроенергії, і зруйновані птахофабрики.

Але! Як кажуть виробники яєць, є і ціновий внесок зростання внутрішніх цін на сировину.

Звісно, ​​аграрії мають отримувати гідну ціну за зерно та порти потрібно деблокувати, суперечки немає.

Та ось тільки ціни на зерно у самих фермерів не такі вже й високі, прибуток заробляють великі трейдери, які можуть забезпечити транспортний коридор та економію накладних витрат на масштабі.

Насичуючи внутрішній ринок сировиною матимемо доступні ціни на молоко, м'ясо, яйця. І сало – не по 250 гривень.

Маючи сировинну спеціалізацію – у найкращому разі отримаємо доступну ціну на хліб і то не факт.

А поки що «яйце» показує посилення експорту сировини та зростання внутрішніх цін.

І так буде доти, доки наш ресурсний прибуток не почне працювати на внутрішню капіталізацію економіки.

Поки що прибуток капіталізує лише кілька великих компаній.

Ця війна має навчити нас не лише нової безпекової стратегії, а й нової економічної політики.

Тоді всі жертви будуть недаремними і кров тисяч українців стане святим зароком того, що Україна приречена на успіх.

А не на роль сировинного придатку.