Це війна Путіна? Навіщо Шольц верзе маячню

Шольц, який каже, що «це війна Путіна», чудово знає соціологію.

Але він також знає, наскільки популярною в повоєнній (Західній) Німеччині була думка про те, що німці у Другій Світовій війні насправді є не агресорами, а... найбільшими жертвами.

«Переважним уявленням про Німеччину в Німеччині Аденауера був образ потрійної жертви: спершу в руках Гітлера – величезний успіх фільмів на кшталт Die Letzte Brücke («Останній міст», 1954)... чи «Канаріс» (1955) допоміг популяризувати уявлення, що більшість добрих німців під час війни опиралися Гітлеру; потім в руках їхніх ворогів... і, нарешті, завдяки зловмисним «перекрученням» повоєнної пропаганди, яка – багато хто вірив – свідомо перебільшувала «злочини» Німеччини й применшувала її втрати».

(Тоні Джадт, Postwar: A History of Europe Since 1945).

В нас багато хто вірить, що німців після Другої Світової війни «перевиховали» американці. Насправді це «перевиховання» тодішні німці переважно сприймали з глухим роздратуванням, а скільки-небудь масово воно подіяло лише на тих, хто під час війни або ще не народився, або точно не вчинив жодних персональних злочинів. Ті, хто брав участь у війні або активно її підтримував, навпаки, масово тікали від відчуття власної відповідальності – по-перше, в трудовий ентузіазм (тут було б доречно сказали «пахали як прокляті») та, по-друге, в масову віру у власний статус народа-жертви (а не народа-злочинця).

Не випадково на коліна у Варшаві став не перший, не другий і не третій, а лише четвертий канцлер ФРН, і сталася ця сенсаційна подія лише у 1970 році.

Тож Шольц чудово розуміє, на яких настроях німецьких виборців (а також, цілком ймовірно, деяких «російських друзів») він може – і явно хоче – зіграти.

А нам звідси урок щодо того, якої реакції на нинішню війну та перемогу в ній України реалістично очікувати від завтрашніх росіян.