У війні Росії та України немає сценарію win-win

Засаднича теза стосовно російсько-української війни, якої не визнають – бо лячно – західні політики і більшість експертів, полягає у тому, що з цієї війни немає виходу win-win.

Іншими словами, немає жодного виграшу Росії, який не був би водночас поразкою України, і навпаки.

З цієї ж причини, неможливий і сценарій «обидві сторони програли» – бо кожний програш України автоматично є виграшем Росії.

Щоправда, тут можна зманіпулювати, занизивши планку для України: мовляв, вона виграла вже тим, що Росія не досягла у цій війні «всіх» своїх цілей. Що ми регулярно і чуємо.

Вовки овець поїли, але не всіх; отже, і вовки відносно ситі, і вівці відносно цілі. Можна спробувати продати це як win-win, але виходить не дуже (і підозріло нагадує російську класику: «Скажи еще спасибо, что живой»).

А якщо відкинути цю маніпуляцію і оцінювати виграш/програш від стартової позиції перед початком великої війни, насправді тут є лише два виходи: або програє Росія, або Україна.

Але програш Росії – це негайний кінець влади Путіна та, цілком ймовірно, влади Кремля; тому Путін насправді буде воювати, поки не помре, або поки все у Росії не почне валитися аж так, що йому стане не до війни. (Це також теза, яку багато кому лячно визнати, тому краще don't look up).

А схилити Україну на частковий програш, який буде подано як частковий виграш, досі не виходить.

Тому знову й знову зусилля західного політикуму спрямовані на розв'язання нерозв'язної проблеми: як би так зробити, щоби Путін «сам визнав» нераціональність (що?!?) подальшої війни й погодився її припинити на якихось-то там умовах.

Хоча насправді ця нерозв'язна проблема – лише ширма, яка прикриває страх перед реальною проблемою: яка сторона у цій війні має програти, щоби цей програш мінімізував поточні та подальші ризики для Заходу.