Турецькі вибори: популярні помилки

Помилка 1: Ердоган програє через руйнівний вплив землетрусу, бо в постраждалих регіонах мешкає 15% його виборців.

Насправді: Найнижчі рейтинги Ердоган мав в середині 2022 року через катастрофічне знецінення ліри і зростання цін. Натомість землетрус показав, що всі будинки, зведені державною компанією ТОКІ, вціліли. З початку 2023 року рейтинги Ердогана зростають, і зараз відрив між висуванцем опозиції Киличдароглу і чинним президентом менше 3%.

Помилка 2: Опозиція виграє, бо вперше об'єдналася і висунула єдиного кандидата проти Ердогана.

Насправді: Перші всенародні вибори президента відбулися у Туреччині 2014-го. Тоді опозиція об'єднала 14 партій, які підтримали колишнього генсека Ісламської Конференції професора Екмеледдіна Іхсаноглу як єдиного кандидата проти прем'єр-міністра Реджепа Ердогана. Через це 2 мільйони виборців як правого, так і лівого толку не прийшли на дільниці. Зараз єдиного кандидата Кемаля Киличдароглу підтримують 6 партії з коаліції «Нація». Ще 6 партій з Лівого блоку відмовилися висувати власного кандидата, аби не розпиляти голоси противників Ердогана. Натомість 4 партії, що 2014 були проти Ердогана, наразі підтримують саме чинного президента – це Партія Націоналістичної Дії, Демократична Ліва Партія, Партія Великої Єдності і Партія Незалежної Туреччини.

Помилка 3: Президент Ердоган провадить націоналістичну політику, а опозиція буде більш прозахідною. Захід робить ставку на опозицію.

Насправді: Президент Ердоган і його партія Справедливості і Розвитку найменш націоналістична партія як у правому секторі, так і порівняно з лівими силами. ПСР є чи не найбільш глобалістською і економічно-ліберальною партією в країні. Хоча вона за останні 10 років відмовилася від багатьох ліберальних поглядів в політиці, як то права жінок та сексуальних меншин, проте у ставленні до емігрантів і втікачів Ердоган і досі лишається найліберальнішим політиком. Натомість опозиція збирається закрити кордони, ускладнити отримання ВНЖ іноземцям і навіть заборонити їм купівлю нерухомості. Щодо прозахідності опозиції, то найбільша партія в блоці – Республіканська Народна – має дуже високу кількість прибічників добрих відносин з Росією, Іраном, Китаєм. 

Помилка 4: Ердоган задля покращення своїх позицій витягнув з політичного небуття популярного економіста в його урядах Мехмета Шимшека, і це може привернути на бік влади інвесторів.

Насправді: ексміністр фінансів Мехмет Шимшек публічно відмовився повертатися в політику після двох запрошень Ердогана. Зміна Конституції 2017-го і переобрання Ердогана президентом з необмеженими повноваженнями знизила роль інших посадовців в турецькій системі управління. Наразі в Туреччині все вирішує один політик, а міністри, губернатори і навіть депутати є статистами. Показовою є доля керівників Центробанку республіки, які останнім часом мінялися щораз на півроку. Повернення жодного з відомих економістів чи правників зараз навряд поверне довіру інвесторів до Туреччини.

Помилка 5: Представникам опозиції нема чим похвалитися, бо вони 20 років не були при владі.

Насправді: По-перше, в Туреччині органи місцевого самоврядування досі є потужними через багаторічне бажання країни вступити до ЄС. Останніми роками Ердоган підважив повноваження муніципалітетів, утім опозиція (як світська так і курдська) контролювала десятки великих міст на Заході і Сході країни. По-друге, опозиція змарнувала свій шанс стати владою влітку 2015-го, коли партія Ердогана не змогла отримати більшість у парламенті. Нездатність домовлятися створила ситуацію, коли виборець вирішив, що тільки монобільшості ПСР на чолі з Ердоганом є ефективними, а його опоненти можуть повернути в Туреччину коаліційні чвари і нестабільність 1990-х.

Джерело: uasouth.media