Спосіб мислення, що допомагає вижити під час війни

Ригоризм.

Цей термін найвлучніше описує спосіб мислення й поведінки, яку повинен сповідувати кожен свідомий українець у час війни. І не тому, що в нас були Буча-Маріуполь-Кременчук-Вінниця-всяУкраїна – а тому що так правильно і справедливо.

Ригоризм – це категоричність, принциповість, непохитність, незламна непорушність. Це ціла парадигма думання, яка виключає компроміси, прогини, поступливість перед позицією ворога. Зазвичай ригоризм змахує на вперту затятість – але в умовах війни якраз ригоризм щодо всього ворожого є запорукою сили протистояти. Ригоризм – це коли ти живеш і мислиш в умовах світоглядного імперативу, який у наказовому тоні забороняє тобі похитнутися.

Зазвичай я б теж назвав ригоризм віслючою рисою і дріб'язковою суворістю. Але коли ворог розраховує на твої поблажки, аби ними скористатися й убити тебе – ригоризм є рятівним колом, яке не дозволяє свою національну енергію тратити на таку хрень, як «зрозуміти ворога, даючи йому шпаринку».

Неухильне дотримання принципів спротиву проти будь-якого ворожого прояву – це і є той правильний ригоризм, який на старті відсікає будь-яку поступку. Бо ходіння по сірій зоні компромісів є навіть більш убивчим, аніж контрольний у голову. Ставати ригористами – завдання номер один, інакше міліметрові «розуміння ворога» призводять до кілометрових утрат Батьківщини.