В Україні не має бути виключно російськомовних дітей

На цю ціль повинна бути налаштована вся початкова і середня школа. З лиця моєї країни повинні зникнути російськомовні діти. Двомовними, тримовними, чотиримовними чи суто україномовними – можуть бути. А от одномовні російськомовні – мають щезнути як вид.

Або переїхати мешкати в Росію чи іншу близьку країну, де можна бути одномовним російськомовним. У цьому, що я кажу, немає нічого ненависного. Навпаки: суть існування Держави України полягає якраз у тому, що в ній апріорі не може існувати громадянин, який не здатен послуговуватися державною мовою. При цьому держава дає всі можливості знати і вивчати свою рідну мову нацменшини (тут узагалі проблем ніяких). Але – державна мова, як і у всьому світі, має бути імперативною і гегемонною. Без її знання тобі тут не місце. 

Виходячи з цієї істини й здорового глузду, я вважаю, що Міністерство освіти на чолі з Лілією Гриневич або чогось не доганяє, або свідомо зайняло ялову, безпринципну позу. Якщо держава не здатна широкомасштабно впроваджувати державну мову в базову освіту – то гріш їй ціна. Ні про які квоти для української мови типу 20%, 30% чи 40% чи навіть 60% - не може бути й мови. 

Я наполегливо підтримую латвійську модель, яка вступає в дію з 2018 року. Латвія – найбільш російська країна Євросоюзу. Так-от, навіть у найбільш російській країні ЄС держава сказала: до 2020 року вся базова освіта переходить на 100% державної мови. Для російськомовних латвійців схема проста і логічна: 

• 1-4 клас – 50 на 50 (рідна мова – в однаковому обсязі поряд із державною)
• 5-9 клас – 80% латвійська і 20% російська
• 9-12 клас – 100% державна мова
• вища освіта – 100% державна мова. 

Хочете глибше вивчати рідну російську – організовуйте приватні школи, але й там державна латвійська мова буде загальнообовязковою, тому що Латвії не потрібні мовні олігофрени, не здатні користуватися мовою країни, в якій живуть. За цю модель я ратую усім серцем. 

Кожна російськомовна дитина в Україні з самих початків повинна мати половину навчання своєю мовою, а половину – українською. А далі вступає в дію принцип, що кожен громадянин України зобовязаний знати державну мову (зобовязаний – це трохи інше, ніж хочу чи не хочу). Якщо цю модель Міністерство освіти не буде застосовувати – матимемо плачевну ситуацію, коли базова освіта даватиме одномовних російськомовних калік. 

Я думаю, пані Лілії Гриневич як міністрові треба зробити світоглядний вибір і вголос казати: 

• чи готове її Міністерство запроваджувати 100% української мови в базову освіту
• чи ставить її Міністерство ціль: кожна дитина в Україні має вільно володіти державною мовою
• чи готове її Міністерство бути провідником україномовності.

Відверто дратує, що подібні питання ми ще ставимо на 27-му році Незалежності.