В Україні польські шовіністи чудово знаходять спільну мову з московськими попами

Мабуть тіки лінивий не написав про «виняткову дічь» - масштабний шабаш Рівненської єпархії РПЦ на честь московського царя Нікалая. Як так? Західна ж Україна!

Проте для де-кого Волинь із Рівним - це Східна Польща і Równe. А православні в довоєнній і повоєнній Польщі контролювалися московськими шовіністами.

Сама ПАПЦ - Польська автокефальна православна церква - не більше, ніж ідеологічна філія РПЦ. Була і залишається по сьогоднішній день.

Власне тому українці щиро дивуються, коли у Вроцлаві й Варшаві у православних храмах бачуть - георгіївські стрічки й отакі, зовсім «рівненські» картинки - з царями Романовими.

А не дивуйтеся! Полякам вигідний такий «формат» православ'я - далекий від української та білоруської традиції, від старовинної Київської митрополії. Карикатурність «царєбожія» - те, що треба, аби знеохотити недоополячених українців переступати поріг таких «капищ».

А що ж Рівне?

А в Рівненській області вже встановлено «стратегічне партнерство» польських шовіністів та структур Московської патріархії. Прямо як наче у межах ПАПЦ.

Зокрема, клірики Сарненської єпархії РПЦ охоче освячують польські знаки, на яких зводяться наклепи на українців. Останній випадок - з т.зв. отцем Степаном Стахнюком в селі Костянтинівці. На офіційному сайті Сарненської єпархії РПЦ - фото освяченого знаку «колоністам» і «хододящіє кровь» розповіді про звірства бандерувцув...

І далі буде тільки більше. Бо Москва, облаштовуючи Україну, готується «злити» Волинь Польщі. З переуступленням своїх волинських єпархій отій-таки ПАПЦ.

Мєстниє батюшки МП вже тренуються бути лояльними громадянами N-ої Речі Посполитої. А в Równe вправляються у культі Царєбожія - за вроцлавським зразком.

Занадто футуристично? А ви подивіться ще раз на це фото з рівненськими дітьми на тлі бувшого царя Ніколая. Такою блекотою не порадувала ЖОДНА центрально- й східноукоаїнська єпархія РПЦ. З відчутно царєбожним Харковом включно.

Такий гротеск пасує лише для Równe. І контурів «нової Європи». Без України і без Української Церкви. Як то і мало бути після 1667-го і 1921-го року.