Давайте відзначати 24 травня

Попереджаю одразу, йдеться не про День слов'янської писемності і культури, що припадає на цю дату і в нашій країні внесений до переліку пам'ятних подій. Я ж хочу привернути увагу до іншої події, теж давньої, що заслуговує на нашу пам'ять.

Було це в 1571 році. На той час Крим у москві ще не називали ісконно російським, та й Росії як такої не було, її вигадали значно пізніше. А були Кримське ханство, на чолі якого стояла династія Гараїв, і московська держава. Гараї були не лише воїнами, серед них зустрічаємо поетів, філософів, музикантів, меценатів. На відміну від жорстоких і неосвічених правителів московії. Одне слово, то були цивілізація та варварство, протиборство яких триває і в наші дні.

На чолі Кримського ханства стояв тоді Девлет І Гарай, на чолі московії – Іван Грозний. Навесні 1571 року кримський хан розпочав похід на московські землі, і на те була вагома причина. За майже сто років перед тим, 1473 року, предок Івана Грозного Іван ІІІ присягнув кримським Гараям. А що московити ніколи не вважали за потрібне дотримуватися угод, а надто коли ситуація змінювалася на їхню користь, то після кількох успішних військових кампаній, Москва в 1556 та 1558 роках здійснила вже наскоки на землі Кримського ханства.

Тож Девлет І Гарай і вирішив покарати нахаб. Але зустріч у верхах не відбулася. Коли 23 травня кримськотатарське військо підступило до Москви, Іван Грозний вирішив не спокушати долю і втік зі своїми синами, скарбами, двором та челяддю до Троїцького монастиря за шістдесят верств від столиці. За відсутності господарів нападники наступного дня підпалили дзвіницю, а що місто було дерев'яним... самі розумієте.

Самовидці свідчили, що хан дуже розлютився на Івана Грозного, що той не прийшов на стрєлку, називав його різними словами, найтолерантнішим з-поміж яких було собака. А в підсумку довелося Іванові Грозному знову присягати на вірність, знову платити данину, віддати заручників, відмовитися від Астрахані і навіть на якийсь час від титулу царя. Так завершилася тодішня авантюра тодішнього господаря кремля.

От я й подумав, що непогано було б нам у нашій новітній історії серед нових найменувань – бо стільки ж вулиць, площ, населених пунктів змінять назви в процесі деколонізації – передбачити згадки про таких історичних персонажів як Давлет І Гарай і для таких подій як спалення Москви 24 травня 1571 року, як Конотопська битва 27-29 червня 1659 року, розгром московитів у битві при Клушині 4 липня 1610 року та її героя, польського гетьмана Станіслава Жолкевського, і чимало інших. Чому б ні?