Міфи Кремля. «Возз'єднання» України з Росією

10 січня 1954 року головна газета СРСР «Правда» надрукувала «Тези ЦК КПРС до 300-річчя возз'єднання України з Росією.

Російська влада в усі часи послуговувалася не історією, а міфами, які, наче силос худобі, згодовувала населенню.

На тлі масових репресій 1937 року у влади СРСР виникла ідея відзначити 100-річчя загибелі Пушкіна. Поет, якого ще недавно скидали з «корабля сучасності», офіційно - з благословення самого Сталіна - був проголошений найпершим поетом Росії, а отже найпершим і для «дикого тунгуса», і для «друга степів калмика» - для всіх.

На завершальній стадії відчайдушного опору УПА (і це вже після смерті Сталіна, коли до влади прийшли його спадкоємці, які згодом назвуть масовий терор «перегинами» культу особи) Кремль, наче фокусник з рукава, витягнув міф про 300-річчя «возз'єднання» України з Росією.

Те, що 1654 року країни з назвою Росія не існувало, Кремль не бентежило. Як і те, що возз'єднатися може лише те, що колись утворювало одну спільність, а потім розділилося: Україна ж і Московщина ніколи однією спільністю не були.

В основу тез ЦК КПРС була покладена облудна концепція російського історика Владіміра Мавродіна, автора міфу про єдину давньоруську народність на теренах Київської Русі, ідеї якого він розвинув у працях (подаю мовою оригіналу) «Образование русского национального государства»(1939, 1941),»Образование древнерусского государства»(1945), «Образование единого русского государства»(1951). Мавродін, зокрема, стверджував: «...можна вважати встановленим, що за часів Київської держави східнослов'янський світ склався в єдиний російський народ, або, конкретизуючи, в єдину російську народність».

Варто зазначити, що спочатку концепція Мавродіна була розкритикована самими ж російськими істориками, зокрема, в ході дискусії в Інституті історії СРСР.

Однак, влада поклала край усім дискусіям, бо її влаштовував саме такий - нехай навіть псевдонауковий - підхід, що «обгрунтовував» претензії на Україну. Ціна питання: без України імперія неможлива. Це розуміли і царі, і комуністичні правителі, і їхні нинішні спадкоємці.

На тези ЦК КПРС орієнтується і сьогоднішня російська влада: посилання на спільне минуле завжди використовувалося Кремлем і московською церквою з метою фальсифікування й прикрашання власної історії та спотворення історії України, відмови українському народові в окремішності й позбавленні перспектив такої окремішності в майбутньому.

Спростовуючи сучасні московські фейки, маємо розуміти їхню генезу й очищати свідомість від давніх нашарувань.

А ще маємо не втомлюватися пояснювати зарубіжним партнерам, що, допомагаючи сьогодні Україні, вони оплачують страховку, убезпечуючи себе від відродження монстра.