Російська опозиція небезпечна, як і російська влада. На Банковій повинні це розуміти

Нещодавно у статті «Демократична» Росія: нові обличчя? Ні, підтяжка старих» я писав про анонсований російськими опозиціонерами на 4-7 листопада в Польщі «антипутінський» з'їзд. Не повертався б до цієї теми, бо, зрештою, що нам до їхньої балаканини, у нас свої клопоти, спричинені їхнім «отєчєством», але мушу.

Натрапив у ЗМІ на одкровення одного з організаторів цього дійства, згаданого у моїй статті колишнього випускника школи контррозвідки та Інституту КДБ, згодом офіцера КДБ, а нині опозиціонера Геннадія Гудкова, і не можу не поділитися враженнями.

Якщо стисло, Гудков каже, що зараз на адресу російської опозиції з боку Заходу надходять два сигнали.

Перший, що потрібно припиняти балачки і переходити до дій, визначитися, що опозиціонери мають робити і чим Захід може їм допомогти.

Другий сигнал, за словами Гудкова, є модифікацією першого. Мовляв, Захід так само спонукає російську опозицію до дій, але попереджає: за відсутності таких дій упродовж тривалого часу, виникає питання, чи здатна Росія взагалі на цивілізований демократичний розвиток і чи не краще – замість витрачати на неї зусилля та час – просто закрити питання й відгородитися від Росії стіною.

Якби Захід запитав про це мене, я відповів би однозначно: ні, на цивілізований демократичний розвиток Росія нездатна, що незаперечно доводить її історія. Тож, не тратьте, куме Заходе, сили.

Зізнаюсь чесно, мене (і, думаю, більшість моїх співвітчизників) влаштовує якраз другий варіант – Росія за високою загорожею, з-за якої не могла б вистрибувати й накидатися на сусідів. Але Гудкова це не влаштовує.

Він (і це тенденція всіх російських опозиціонерів) персоніфікує зло і зводить його до особи Путіна. А ще розписується в безсиллі російської опозиції й просить допомоги у Заходу та... України.

На місці Заходу я відповів би Гудкову так: українці в ХХІ сторіччі спромоглися на Помаранчеву революцію та Революцію Гідності, вони повалили антинародний режим Януковича і зараз у війні з вашою Росією обстоюють свою свободу. Українці ділами і пролитою кров'ю довели, що вони демократичне суспільство. Ви на це нездатні.

На думку ж Гудкова, «російські опозиціонери разом із Заходом та Україною мають розробити програму exit strategy, щоб поглибити розкол еліт, які ненавидять Путіна, і врешті повалити його режим. А ще Гудков обстоює ідею російських збройних формувань у складі ЗСУ, притому належно споряджених і які б користалися статусом комбатантів.

Підіб'ємо підсумки. Якщо стисло, озвучені Гудковим пропозиції неприйнятні.

Давайте разом валити Путіна? Ні, агресію проти України здійснює Російська Федерація, і відповідальність за агресію має бути колективною. Пройти процеси денацифікації та демілітаризації, виплачувати повоєнні репарації Україні як жертві агресії повинна Російська Федерація. Пропозиція Гудкова спрямована на уникнення такої відповідальності.

Нам разом із Заходом долучитися до розробки якоїсь програми, спрямованої на повалення режиму Путіна? Це виглядає радше не як пропозиція, а як провокація колишнього співробітника КДБ, оскільки будь-яка участь України у зміні існуючого в Росії ладу автоматично дала б підстави російській владі оголосити свою війну проти України народною, спрямованою проти зовнішньої агресії й легітимізувала б її подальші дії проти України, причому в очах не лише значної частини російського суспільства, а й інших країн.

Україна за жодних обставин не повинна втручатися у внутрішні справи Російської Федерації.

«Геть від задрипанки Москви!» – заповідав нам Микола Хвильовий. І від її опозиції! – додав би я.

Дуже хотілося б бути почутим на Банковій.